І в Криму, і на Донбасі Москва застосовує ідентичну стратегію дискримінації. Детальний розгляд цієї стратегії вказує на те, що її кінцева мета — не примус українців та киримли до лояльності щодо окупаційної влади, а повне витіснення й зачистка слідів їхнього перебування в Криму та на Донбасі. Про це пише журналіст Тижня Максим Віхров.
«Сьогодні, на сьомому році війни, стратегія окупантів вимальовується досить чітко. Першим її етапом стало роздмухування ненависті до українців та киримли. Для цього Москва скористалась алгоритмом, опрацьованим ще в сталінські часи. Ідеться про масові судилища, які передували репресіям проти тієї чи іншої групи (шахтинська справа, процес Спілки визволення України, мегрельська справа тощо). Гучні процеси не лише слугували доказом колективної провини, а й збурювали в суспільстві ненависть до жертв майбутніх репресій», — пояснює він.
Віхров зауважує, що такі примітивні, однак дієві методи дають змогу легітимізувати будь-які репресії — достатньо оголосити жертв «укропами» чи «терористами». Звичайно, це не означає, що все населення окупованих територій вірить в офіційну пропаганду, але виступати на захист дискримінованих спільнот украй проблематично. Якщо в Криму можлива навіть присутність правозахисників, то режим у «народних республіках» значно жорсткіший.
За його словами, наступним кроком окупантів стало знищення інститутів, завдяки яким українці та киримли могли чинити їм бодай мовчазний, але організований спротив. Для киримли такими установами є передусім Меджліс та Духовне управління мусульман Криму. Аналогічну політику окупанти проводять і щодо українців Криму. При цьому на окупованій частині Донбасу ситуація взагалі катастрофічна. Якщо в Криму громадське життя синхронізувалося з російським, де існує хоча б мізерний простір для незалежної активності, то населення «ЛНР» та «ДНР» уже шість років живе в умовах жорсткого поліцейського режиму.
«На перший погляд ця російська політика спрямована на пацифікацію нелояльних спільнот. Але отримання контролю над ними є лише проміжним етапом у реалізації імперської стратегії. Кінцева мета Москви — зачистка окупованих територій від спільнот, існування яких не вписується в доктрину «русского мира». Створюючи нестерпні умови для українців та киримли, окупанти примусили їх до масового переселення з Криму та ОРДіЛО. Для тих, хто лишився, загарбники створюють усе для їхньої денаціоналізації», — наголошує Віхров.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»