Новий мовний закон є юридичною основою для руйнування трьох основних механізмів русифікації, а також привносить набагато більше ясності в питання, які раніше були предметом побутових суперечок, що час від часу вибухали гучними медійними скандалами з політичним присмаком. Про це пише журналіст Тижня Максим Віхров.
«По-перше, він позбавляє українську мову статусу вторинної та необов’язкової. По-друге, розширює сферу її обов’язкового вживання. І, по-третє, встановлює домінування української мови в публічному просторі, зокрема міському. Масштаби запроектованих змін важко переоцінити, як і перспективи українізації, що відкриваються за ними», – пояснює він.
Крім того, зауважує Віхров, закон привносить набагато більше ясності в питання, які раніше були предметом побутових суперечок, що час від часу вибухали гучними медійними скандалами з політичним присмаком. Допоки порядок використання мов був предметом щоденного «торгу» між україно- та російськомовними громадянами: продавцями й покупцями, студентами й викладачами, керівниками та підлеглими, суспільство було приречене на конфлікти, оскільки останнє слово щоразу залишалося за сильнішою стороною. Тепер останнє слово залишатиметься за безособовою силою — законом.
«Питання лише в тому, чи достатню зобов’язальну силу матиме цей документ, особливо в регіонах, де він найбільше потрібен. Звичайно, застосування закону № 5670-д буде пов’язане з незручностями. І не лише для ідейних противників українізації, а й для тих, хто просто звик до поточного стану речей. Однак коліщата русифікації самі собою ніколи не зупиняться, і на 28-му році незалежності вже час смикати стоп-кран», — пише він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»