У команді президента Макрона люблять слово “суверенитет”. Або не люблять, але часто вживають, з огляду на результати останніх виборів та очевидне зміцнення позицій крайніх правих, які наголошують на недостатньому захисті французьких громадян від терористичної загрози. Намагаючись здобути підтримку тих, для кого безпека — найперший пріоритет, Емманюель Макрон, ще кандидатом у президенти, пообіцяв регулярно збільшувати оборонний бюджет та зміцнювати силові структури. Виборча обіцянка поступово починає втілюватися: новий закон військового програмування, що обговорюється нині в депутатських комісіях, запланований до голосування вже в першому семестрі наступного року. Законопроект передбачає, закрема, суттєві зміни в діяльності армії, поліції, спецслужб та серйозне оновлення збройного устаткування.
Реформуючи французькі силові структури, Емманюель Макрон, намагаючись не надто критикувати попередників, вирішив покласти край надзвичайному стану, що був проголошений восени 2015 року, відразу після паризьких терактів у театрі “Батаклан” та на стадіоні “Стад де Франс”. Новий закон “Про боротьбу з тероризмом” мусить, з одного боку, зберігти всі ті заходи, які зарекомендували себе ефективними: озброєне патрулювання вулиць, підписку про невиїзд для тих, кого підозрюють у симпатіях до терористів, обшуки підозрілих помешкань тощо. З іншого боку, як пояснює міністр внутрішніх справ Жерар Коломб, аби подолати тероризм, недостатньо боротися з наслідками та лише реагувати за фактом терактів. “Потрібна системна стратегія, робота на випередження,” – наголошує міністр, захищаючи свій законопроект у комісіях.
Читайте також: В ЄС створили центр військового планування для небойових місій
Попри те, що президентська партія “Вперед, Республіко!” має абсолютну більшість у Національній Асамблеї, обговорення реформи обіцяє бути бурхливим. Робота над текстом у залі засідань почалася лише на цьому тижні, з 25 вересня, проте опозиція, – як права, так і ліва, – вже повідомила про свою незгоду. Для “республіканців” закон виглядає занадто м”яким, для крайніх лівих під проводом Меланшона — навпаки, “свободовбивчим”. Обидві фракції активно реєструють поправки. “Схоже, до 3 жовтня — дати голосування закону “Про боротьбу з тероризмом” поправок назбирається не менше півтисячі”, – поділилася спостереженнями з Тижнем одна з адміністраторів Національної Асамблеї, яка працює в цьому закладі 25 років.
Не просто просувається й інший, важливий для Макрона проект — зміцення суто європейської системи безпеки. Єлісейський палац не без тривоги чекав на результати німецьких виборів: без підтримки Берліна про жодні континентальні ініціативи в царині безпеки годі й мріяти. Проте, хоч Ангела Меркель і залишилася при владі, її позиції послабив та скоректував успіх німецьких крайніх правих, котрі, вперше з повоєнних часів, матимуть у Бундестазі 90 представників. Зважаючи на нові обставини внутрішньої політики, німецький канцлер навряд чи захоче поспішати з інтеграційними новаціями під дахом ЄС.
“Я докладатиму максимум зусиль, аби система європейської безпеки стала реальністю”, – пообіцяла міністр оборони Франції Флоранс Парлі в доповіді літньому університету з питань оборони в Тулоні. Президент Макрон, дочекавшись остаточних результатів виборів у Німеччині, поквапився виступити з заявою, в якій запропонував створити спільну армію ЄС до 2020 року. На його думку, цей контингент мав би стати додатковим підрозділом збройних сил НАТО. Але виключно французьких зусиль у розбудові європейської системи самозахисту очевидно не стане. “Коли Євросоюз стає лише ринком, він втрачає принадність”, – переконує Макрон французьку публіку та своїх зарубіжних колег у виступах та інтерв”ю. На це зауваження ніхто вголос не заперечує. Але на практичному рівні керівництво інших впливових держав ЄС поки що не поспішає підтримати пропозиції французького лідера.
Читайте також: Останнє американське попередження
У той же час, терористична загроза та бажання Трампа бачити активнішу участь європейців у захисті власних територій, спонукають країни ЄС та зокрема Францію збільшувати кожен свої військові бюджети та оновлювати техніку. “Всі великі нації сьогодні збільшують свої оборонні потужності”, – зауважила міністр оборони під час виступу в Тулоні. Провідні небезпеки вона схарактеризувала наступним чином: насамперед — тероризм під керівництвом якщо не ІДІЛа, якщо його вдасться подолати, то нових структур, під новим дахом, у нових формах; другою загрозою Флоранс Парлі Північну Корею, що вдається до ядерних випробувань, за тим назвала Китай, який здійснює експансіоністську політику в Китайському морі; четверту позицію в системі небезпек за французькою шкалою посіла Росія, котра “демонструє свою потужність та вдається до залякувань на Сході Європи”. Окремо міністр висловилася про інформаційні небезпеки, що в умовах гібридних воєн здатні виводити з ладу вокзали, аеропорти, банки, лікарні та державні адміністрації.
Аби забезпечити, за висловом Емманюеля Макрона, “автономію висновків, рішень та дії” Франція, від наступного року, вкладатиме в оборонну галузь втричі більше коштів. У 2018 армія та інші силові структури отримають на 1,8 мільярдів євро більше. У 2025 році заплановано вийти на 2% ВВП держави, або 50 мільярдів євро.
На рівні збройних інновацій, оборонна індустрія покладає надії на бойові дрони, які зможуть не лише моніторити території та робити відеозйомки, але й здійснювати цільові постріли. “Це не роботи-вбивці, – захищає новинку міністр оборони Флоранс Парлі. – Мова зовсім про інше. Про модерні відповіді на виклики часу”. Поки що французька армія використовує дрони американського виробництва, системи REAPER. Бойові дрони ставляться до виробництва у співпраці з італійськими, іспанськими та німецькими партнерами.
“Суверенітет та безпека, про які так часто згадують політики, це насамперед модерна, боєздатна армія, – вважає Філіп, колишній військовий. – Тривалий час не лише французький, але й інші європейські уряди перебували під впливом легкомисного лівацького ангелізму. Безтурботний пацифізм, звичайно, приємна річ, він дозволяє подобатися самому собі в дзеркалі. Але, в той же час, добровільна беззбройність заохочує агресивні сили, що завжди існували й нікуди не дінуться, до аквтиних дій. Видовищний успіх крайніх правих, – що в Німеччині, що у Франції, – це, за великим рахунком, прямий наслідок рожевої політичної наївності, що не виходила з моди в повоєнні роки. Коли ти бачиш лише те, що хочеш бачити, світ виглядає привітним та гостинним, але це, на жаль, ілюзія. Мабуть, і тероризм, і кібервійни, і радикалізм зі зброєю в руках нині з”явилися для того, щоб отверезити безвідповідальних хлопчиків, яким давно перевалило за шістьдесят років.”
Читайте також: Відроджений фронт холодної війни
Усвідомивши, що Сполучені Штати, ще від часів Обами, не бажають витрачати надмірні кошти на військові місії поза межами держави, а відтак весь концепт трансатлантичної безпеки не уникне оновлення, новий французький президент, закликаючи до спільних європейських дій у царині безпеки, вже вирішив зміцнити оборонну здатність своєї країни. Додаткові кошти вливатимуться в модернізацію системи ядерного стримування, що вважається гарантом незалежності Франції. У найближчі роки заплановано оновити її обидві складові — морську та авіаційну. Особливою увагою уряду користуватимуться збройні виробницва, що працюють за принципом цілісних циклів: чим незалежнішою є військова індустрія, тим більше поле для маневру мають політики.
“Ми мусимо припинити віктимну поведінку”, – не раз наголошував президент Макрон у виступах. Міністерство оборони та дипломатія працюють над пропозиціями нової стратегії безпеки, що мусить бути розрахована до 2030 року. Виступаючи на щорічних зборах послів, він уточнив: “Сенс роботи дипломатів сьогодні — це безпека французів”. Молодому лідеру не лячно зазирати за обрії. Питання — чи вистачить його енергії, щоб потягти за своєю амбіцією решту політичного класу та чиновництво не лише Франції, але й ЄС.