До сих пір у влади немає навіть чітко виробленого плану легалізації видобутку бурштину та єдиної думки про те, які саме дії слід для цього зробити. Кілька законопроектів про легалізацію старательського діяльності, які розроблялися депутатами Верховної Ради, до сих пір не прийняті. Найближче до реалізації в даний момент знаходиться законопроект, розроблений депутатом від Блоку Петра Порошенка Бориславом Розенблатом. Однак і цей закон, на думку експертів, має безліч недоліків, тому навряд чи зможе кардинально поліпшити ситуацію.
На думку радника голови компанії «Держгеонадра» Ірини Супрун, закон Розенблата юридично безграмотний.
– У цьому законопроекті згадуються поняття «старатель», «бурштинова біржа», але при цьому не пояснюється, хто такий старатель і що таке старательська артіль. Юридична це особа або фізична? Які права та обов'язки є у старателів? Куди приходити старателеві, щоб отримати ліцензію? До податкової? До місцевої ради? Яка форма оподаткування цієї діяльності? Скільки один старатель має права видобути? Нічого цього немає. У законі не прописаний порядок геологорозвідки запасів бурштину – хто і за чий рахунок повинен цим займатися. Немає чітко визначеного порядку рекультивації пошкоджених земель. Швидше за все цей закон тільки внесе ще більше хаосу, адже старательська діяльність буде одночасно законна і поза законом. Це дуже дилетантський підхід. З «Держгеонадрами» цей закон не погоджували. А ми говоримо, що не можна так огульно приймати закони, – вважає Супрун.
За словами Ірини Супрун, всі суперечки навколо прийняття нових законів у парламенті більше нагадують спроби затягнути час і забалакати проблему, тоді як вирішити проблему дозволяє вже існуюче законодавство.
Читайте також: Анархія на Поліссі. Про соціально-економічну модель «Бурштинової республіки»
– В Україні є закон про кооперативи. Він цілком робочий. Люди об'єднуються в якусь структуру, і ця структура може отримувати прибуток. Кооператив цілком може отримати спецдозвіл на видобуток бурштину, як юридична особа. Спецдозволи видаються сьогодні облрадами. Таким чином треба просто узгодити з ними видачу такого дозволу, і ось вам готова старательська артіль. Навіщо ж винаходити велосипед? – розповіла Супрун.
Однак, насправді тут теж не все так просто, як каже радник голови «Держгеонадр». Адже саме на етапі узгодження спецдозволів в облрадах потенційні інвестори зараз і зустрічають головну перешкоду. Облради найчастіше відмовляються надавати земельні ділянки великим компаніям, які могли б легально видобувати бурштин. У неофіційних бесідах бізнесмени прямо називають причини такої непоступливості – це банальна корупція. Для того, щоб отримати згоду облрад бізнесменам необхідно домовитися з депутатами і мотивувати їх до прийняття позитивного рішення. Залежно від кількості фракцій і депутатів, згоду яких необхідно отримати, ціна питання може істотно коливатися. А гроші і можливості для отримання згоди депутатів є далеко не у всіх.
Ситуацію можна було б істотно спростити шляхом внесення змін до вже існуючого законодавства. Якщо внести зміни в кодекс про надра та прописати там, що кооперативи, які були створені місцевими жителями і зареєстровані на місцях, можуть отримувати земельні ділянки за умовчанням, в пільговому порядку, то дозволи облрад стануть не потрібні і основна корупційна перешкоду на шляху легалізації праці старателів зникне. Місцеві кооперативи при цьому могли б займатися видобутком як самостійно, так і виступати підрядниками, тобто працювати на інші компанії. У цьому випадку були б враховані інтереси місцевих жителів, які сьогодні дуже не хочуть пускати в свої рідні місця прийшлих інвесторів.
На даний момент процедура видачі спецдозволів надзвичайно бюрократизована, що робить законний шлях видобутку бурштину невигідним і штовхає людей на банальний грабіж надр без сплати будь-яких податків. Сьогодні у цій сфері фактично існує конфлікт інтересів обласних рад і підприємства «Держгеонадра». Часто спецдозволи, видані державним підприємством, блокуються на рівні облрад просто з принципу, оскільки депутатам не подобається, що Київ розпоряджається їх землею. Звичайно така ситуація тільки віддаляє вирішення проблеми та завдає бюджету мільярдні збитки, бо старателям вигідніше не мати справу з владою, а просто заплатити хабар поліції, яка кришує нелегальні «клондайки».
Читайте також: Болотяна солідарність
Перуанський економіст Ернандо де Сото ще у 90-х написав цілу книгу під назвою «Загадка капіталу», в якій детально описав, як аналогічні ситуації у всьому світі приводять країни до бідності. У цій книзі він дав докладні інструкції про те, як виходити з таких ситуацій Однак українські посадовці чи то не цікавляться питанням, чи то спеціально всіляко перешкоджають його вирішенню, щоб зберегти корупційний дохід. В результаті замість легалізації видобутку бурштину держава навпаки – робить неможливою таку процедуру.
Покінчити з нинішньою бюрократичною плутаниною могли б і Верховна Рада, і президент, і Кабмін, кожен з яких міг би виступити із законодавчою ініціативою та внести зміни в існуюче неефективне законодавство. Однак, незважаючи на таку можливість, ніхто до цих пір цього так і не зробив. У тому числі і президент, який особисто ставив завдання покінчити з нелегальним видобутком ще у 2015 році.
На питання, чому з такою законодавчою ініціативою не виступає Міністерство екології, якому підпорядковується Державна служба геології та надр України, Ірина Супрун відповісти не змогла та переадресувала наше питання до міністерства. Там джерело «Українського тижня», яке попросило не розкривати свого імені, назвало нам справжню причину такої пасивності міністра.
– Звичайно, питання бурштину має вирішувати в першу чергу Міністерство екології. Однак провести необхідний законопроект через Кабмін зараз практично неможливо. Його просто заблокують, бо він йде в розріз з інтересами деяких присутніх в уряді груп. Зокрема – в розріз з інтересами МВС. Тож варто чекати таких ініціатив скоріше з боку парламенту, – розповів співрозмовник.
Читайте також: Бурштинова Сомалі
Таким чином виходить, що поки поліція та Нацгвардія на місцях імітують бурхливу діяльність і бігають по лісах за селянами, на найвищому рівні боротьбу з корупцією всіляко гальмують.
А нелегальні бурштинові «клондайки» тим часом продовжують працювати. І розташування їх прекрасно відомо і правоохоронцям і владі. Ось тільки боротися з корупцією чиновники всупереч гучним заявам не поспішають.