Якщо Кремль захоче гострої ескалації конфлікту із Заходом, матиме і привід, і всі необхідні засоби. Росія й так давно регулює свої відносини із ним як заманеться. Про це на сторінках Тижня пише Едвард Лукас, старший віце-президент Центру аналізу європейської політики (СЕРА, Варшава й Вашингтон).
«Кремль вирішує, коли має стати гаряче, а коли збивати температуру. Нам, країнам — членам Європейського Союзу й НАТО, лишається замислено чухaти голови й сперечатися, якою має бути реакція. Якщо влада нічого не робитиме, це заохотить росіян до подальших провокацій. А реагуватиме надто бурхливо — західні лідери видаватимуться параноїками та втратять довіру народу», — пише він.
Вочевидь, зазначає Лукас, наразі Захід реагує замало. Атаки росіян проти нього стали такими звичними, що він уже не зважає. Хоч би до чого докопався Роберт Мюллер у своєму розслідуванні, рівень втручання росіян у політику США, про який ми вже знаємо, і без того шокує, хоч раніше таке здавалося немислимим. На початку серпня очільники американських спецслужб повідомили, що ці дії тривають.
Він нагадав, що Росія підживлює антимігрантські настрої в Німеччині та Швеції, а також прагне завадити угоді між Грецією та Македонією про назву колишньої югославської республіки. Росіяни підтримували каталонських сепаратистів, намагалися організувати переворот у Чорногорії, використали нервово-паралітичний агент для замаху на вбивство у Великій Британії, а також планують прокласти Балтійським морем другий газопровід до Німеччини, щоб нашкодити Україні. До того ж Росія підтримує режим у Сирії, що нищить місцеве населення, а ще розгортає військову присутність у Лівії.
"Якщо зібрати ці повідомлення докупи, то вони одурманюють мозок. Куди тільки Росія не встромила свої пазурі. Кремлівські шпигуни безкарно діють, де схочуть. Повсюди зрадники. Протидіяти марно. Здається, ми приречені. Власне, таких настроїв Кремль і домагається. Проте не слід піддаватися. Не забуваймо: російська економіка становить одну п’яту американської (з урахуванням відмінностей у купівельній спроможності). Військовий бюджет Росії зменшується, а не зростає, принаймні згідно з офіційними даними. Створена Путіним і його поплічниками політична система нині переживає період стагнації, а не стабільності. Економіка недиверсифікована: повністю залежить від цін на нафту й газ. Атаки й витівки виходять успішними не тому, що Росія сильна, а тому, що Захід слабкий", — наголошує експерт.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»