«Привіт. Мене звуть Леонід Кантер і зараз я розкажу вам казочку, у яку майже неможливо повірити», – такими словами розпочинається трейлер документального фільму-подорожі «Людина з табуретом», що вже з 21 лютого 2019 року з’явиться в українському прокаті. З метою детальніше розповісти про історію створення, концепцію та надзавдання стрічки 30 листопада у київському кінотеатрі «Жовтень» було проведено прес-брифінг з творчою групою фільму.
Все почалося ще у 2004 році, коли Леонід Кантер придумав гру «З табуретом до океану», за правилами якої слід було стільці зі звичайної київської кухні відвезти до берегів чотирьох океанів. Втілення в життя цього задуму для Леоніда, його сім’ї та друзів стало символом абсолютної свободи та доказом того, що будь-які мрії здійсненні, якщо, власне, їх здійснювати. За час проведення чотирьох експедицій назбиралося кількасот годин унікального відеоматеріалу: епізоди життя індіанців на Карибських островах, тибетських монахів та латиноамериканських мегаполісів, вуличні вистави на майданах і палубах кораблів, пейзажі Амазонки, пустелі Гобі та Патагонії. За час подорожей мандрівники побували у 30 країнах, подолали 60 тисяч км, дійшли до 4 світових океанів.
Читайте також: Варто наважитися
У стрічці «Людина з табуретом» показано мандрівку до Тихого океану, що тривала упродовж усього 2008-го року. Серед 20 учасників – ініціатор експедиції Леонід Кантер, а також його дружина Діана та донька Маґдалена, метою яких було підчас подорожі зібрати якомога більше унікальних казок різних народів світу.
Як зазначає режисер фільму Ярослав Попов, від початку це мала бути позитивна, захоплююча, мотиваційна історія про пригоди та різноманіття світу. Однак кардинальні зміни до сценарію були внесені самим життям: 4 червня 2018 року Леонід Кантер добровільно пішов з життя, знявши останній кадр до свого фільму. У прощальному листі до режисера Леонід вибачився за свій вчинок та лишив настанови, як саме треба завершити «Людину з табуретом».
Читайте також: Леонід Кантер: «Необізнаність спричиняє страх перед невідомим, який, власне, і є ксенофобією»
Протиріччя між життєствердним змістом стрічки та її трагічною кінцівкою створювало найбільше труднощів у роботі команди. Адже головним завданням було створити цілісну картину, яка, не зважаючи ні на що, надихала б до здійснення найбожевільніших мрій. Унаслідок трансформацій сценарію «Людина з табуретом» стала філософсько-пригодницьким байопіком. Ярослав Попов говорить: «Сталося диво – нічого не перекреслилось. Його смерть все ж таки працює на любов».
Над фільмом працювали друзі та колеги Леоніда Кантера, що раніше разом з ним створили документальні стрічки «Добровольці Божої Чоти» та «Міф». Продюсером картини стала журналістка Катерина Мізіна, музичну складову «Людини з табуретом» забезпечили музиканти Марко і Тарас Галаневичи, ОY sound system, Balaklava Blues, Freel та Едуард Приступа, а загальним звуковим супроводом займалася студія KWA sound production. Справжньою особливістю фільму є виконана студією українських мультиплікаторів RIDNI Animation анімація, що супроводжує казкові розповіді та пропонує подивитися на світ очима дитини. Ще за життя Леонід Кантер говорив, що анімація покликана «очуднювати кіно», а тому у «Людині з табуретом» вона обов’язково має бути.
17 серпня успішно завершилась кампанія фільму на Спільнокошті. І вже з 21 лютого 2019 року в українських кінотеатрах можна подивитись історію про насичене, місцями божевільне та сповнене жаги до пригод життя українського режисера та мандрівника Леоніда Кантера, якому для подорожі хоч куди необхідно було мати лише «33 долари, 33 центи, ну і… табурет».