За останні кілька тижнів знакові кроки влади з’являлися з дивовижною регулярністю, сформувавши стійке враження, що Україна впевнено змінює економічний курс. Про це пише економічний експерт Тижня Любомир Шавалюк.
За його словами, перше важливе рішення із цього логічного ряду — відставка Якова Смолія з посади голови НБУ та призначення на його місце Кирила Шевченка. Першому дорікали, що занадто жорстка монетарна політика, висока облікова ставка й дорога гривня завдали важкого удару по національному товаровиробникові. А другий головним серед чотирьох пріоритетів своєї роботи на новій посаді назвав відновлення кредитування з метою підтримати цього-таки виробника. Ті, від кого лунали докори на адресу Смолія, схвально сприйняли призначення Шевченка. Тобто вони очікують, що з новим головою Нацбанк працюватиме, зважаючи на інтереси національного товаровиробника. Мабуть, небезпідставно. До того ж за якихось три тижні після призначення Шевченка НБУ не продовжив контракт з одним заступником голови, а ще один разом із начальником департаменту комунікацій звільнилися самі. Це неприхований натяк на те, що нове керівництво має намір серйозно міняти курс розвитку інституції, із чим колишні високопосадовці НБУ не згодні.
«Друге важливе рішення — ухвалення в першому читанні так званого законопроекту про локалізацію. «З метою створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості» він вносить зміни до закону «Про публічні закупівлі», так що з 2021- го держава купуватиме машинобудівні товари тільки тих виробників, у продукції яких принаймні 25–45% собівартості (для різних товарних груп по-різному) припадає на вироблене в Україні, а з 2024 року ступінь локалізації, необхідний для перемоги виробника в аукціонах публічних закупівель, повинен зрости до 40–60%. Законопроект невеликий, але нібито відверто спрямований на підтримку національного товаровиробника. І нікого з його авторів не цікавить, що дух цього документа суперечить положенням Угоди про асоціацію з ЄС, відповідно до якої Україна зобов’язується відкривати свій ринок державних закупівель для європейських країн, а вони відповідатимуть взаємністю», – йдеться в матеріалі.
І третє рішення із цього ряду, продовжує Шавалюк, це створення Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Поки що в такому рішенні конкретики мало: незрозуміло, які галузі вважатимуть стратегічними, які з їхніх проблем намагатимуться подолати та якими інструментами це робитимуть. Проте відповідним міністром із повноваженнями віце-прем’єр-міністра став виходець із військово-промислового комплексу Олег Уруський. Тому, імовірно, цей новий орган допомагатиме принаймні українському військовому машинобудуванню, що в умовах війни, можливо, не так і погано.
«Отже, маємо справу не з якимись випадковими рішеннями, які десь комусь якось удалося провести. Ідеться про принципові зміни вектора державної економічної політики, адже вони торкнулися практично всіх головних органів державної влади: Національного банку, Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Значить, у кожному із цих органів є достатня кількість прихильників нового шляху, а їхній голос тепер став визначальним. Тому слід поставитися серйозно до цих змін та проаналізувати, які потенційні ризики й можливі результати вони принесуть», – наголошує експерт.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»