Максимізація вартості землі — це стратегічно найменш важливе завдання, але воно матиме тактично найцінніші наслідки, тому його виконання повинно стати однією з цілей земельної реформи. Про це пише у своєму матеріалі для Тижня економічний експерт Любимир Шавалюк.
Але, зазначає він, для того, щоб це зробити, потрібно зрозуміти, як формується ціна землі, зокрема й сільськогосподарського призначення. Якщо існує ринок землі, тоді вона такий самий актив для власника, як й інші (нерухомість, акції облігації). А отже, її вартість залежить від двох факторів (метод капіталізованих доходів).
«Перший фактор — сума, яку ця земля забезпечує землевласникові щороку, тобто орендна плата за вирахуванням податку на землю та різних комісійних чи трансакційних витрат. Що вища плата за оренду землі, то більшою буде й вартість цього активу. Тож, щоб забезпечити якомога більшу вартість землі, потрібно підвищувати орендну плату, для чого слід розвивати сільське господарство та робити всі згадані кроки. У цьому аспекті досягнення високої вартості землі корелює з двома іншими завданнями реформи, розглянутими в цьому дослідженні», — йдеться в матеріалі.
Другий фактор, пише Шавалюк, це вартість грошового капіталу.
Так, якщо депозит у певній країні забезпечує 15% річних, то земля щороку має приносити її власникові близьку до цієї дохідність, а якщо 3%, то й дохідність землі має бути відповідна (вона не дорівнюватиме дохідності депозиту, але матиме подібний порядок, а співвідношення між дохідністю землі в різних країнах дуже добре відображатиме співвідношення дохідності в інших активах). Якщо та чи інша ділянка забезпечує $150 орендної плати, то в першій країні вона коштуватиме $1 тис., а в другій $5 тис. Тобто що розвиненіша країна, то нижчі в ній відсоткові ставки, відтак дохідність землі менша, а відношення її вартості до плати за оренду (GRM, мультиплікатор валової орендної плати), або, інакше кажучи, термін окупності вартості орендою, вище. Це якщо ринок землі закритий для глобального капіталу.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»