Головний ресурс будь-якої країни — мізки її людей. Життя показує, що в час стрімких технологічних перетворень у світі цей ресурс на вагу золота. Про це пише економічний експерт Тижня Любомир Шавалюк.
«Головний ресурс будь-якої країни — мізки її людей. Хто вважає інакше й переконаний, що основне — земля чи інші природні ресурси, нехай гляне на майже позбавлену цих благ Японію чи на гідропоніку в закинутих станціях лондонської підземки, — усе це стало можливим лише завдяки мізкам. Життя показує, що в час стрімких технологічних перетворень у світі цей ресурс на вагу золота. Скільки його має Україна, якої він якості?», — йдеться в матеріалі.
За словами Шавалюка, оскільки потребу світової економіки в розумних людях важко переоцінити, якість мізків відстежують, немов під мікроскопом, у режимі реального часу, прискіпливо вивчають, від чого вона залежить та як її підвищити. Для спостережень використовують комплексну категорію, що називається людським капіталом. Його вимірюють за допомогою інтегральних індексів. Лише так можна зрозуміти, у якому стані перебуває головний ресурс людства.
«Якщо пояснювати «на пальцях», то людський капітал — це набір ознак людини, який дає їй змогу бути продуктивнішою, ніж інші. У центрі цієї категорії стоїть те, що впливає на здатність мислити й працювати: освіта, знання, професійні навички та компетенції. Однак сьогодні поняття людського капіталу вийшло далеко за ці межі. Бо названі ознаки формують потенціал людини, а його ще треба реалізувати. Між потенційною здатністю мислити та створеним за її допомогою продуктом праці є довжелезний ланцюжок взаємозв’язків, обставин, умов і подій. І кожна ланка в ньому робить свій внесок у підсумковий рівень людського капіталу. Якщо якась випадає — весь ланцюжок сиплеться», — пояснює він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»