Несподіваним чином загроза розпаду уряду лише за кілька місяців його існування виникає не через конфлікт між консервативними союзними партіями, з одного боку, і соціал-демократами, з іншого. Натомість наростає принциповий конфлікт між керованим Меркель ХДС і його баварською «партією-сестрою» ХСС. За нею стоїть значно більше, ніж випливає з актуального приводу для конфронтації. Зеегофер, який також є головою ХСС, наполягає на тому, що біженців, які вже зареєстровані в інших країнах ЄС, можна не пропускати через німецький кордон і не приймати від них клопотання про надання притулку в Німеччині. На противагу цьому Меркель і ХДС прагнуть європейського врегулювання права на притулок та застерегти про наслідки односторонніх німецьких заходів, які лише перекладуть проблеми прийому біженців на інші країни ЄС.
Тепер Зеегофер погрожує видати розпорядження про непропущення таких біженців і всупереч волі федеральної канцлерки, якщо вона до 1 липня не досягне європейської домовленості. Але від майбутнього саміту ЄС такого рішення очікувати не варто. Якщо ж у такому разі Зеегофер реалізує свою погрозу, Меркель доведеться звільнити його з посади міністра. А це, можна припустити, означатиме не лише кінець уряду, а й існуючої в Бундестазі з моменту заснування Федеративної Республіки фракційної спілки ХДС/ХСС. Навіть якщо дві союзні партії і досягнуть компромісу, програмний розрив, який очевидно стався між ними, залишиться.
Читайте також: Die Welt: розбрат у G7, прісна європейська єдність, сигнали Путіна
Експерти ламають голови над тим, чому ХСС, з його агресивним курсом проти Меркель, ризикує єдністю союзних партій, яка є одним із центральних стовпів німецької демократії. Адже драматичної потреби діяти в питанні біженців немає. Кількість біженців, які прагнуть знайти притулок у Німеччині, навпаки, значно зменшилась. Але ХСС боїться втратити восени абсолютну більшість на місцевих виборах у Баварії і віддати занадто багато голосів право-популістській Альтернативі для Німеччини (АдН).
Тому вона хоче реалізувати видимі заходи, якими зможе довести своїм виборцям, що дбає у федеральному уряді про жорсткішу лінію щодо біженців.
Водночас за змістом ХСС дедалі більше наближається до АдН. Попри те, що вона завжди позиціонувала себе правіше ніж ХДС, досі ХСС ніколи не ставила під питання принцип союзу – бути зрівноважувальною силою центру. Нині керівництво ХСС переймає агресивну риторику націонал-популістських рухів Європи. При цьому вона шукає близькості з право-консервативними політиками, такими як австрійський прем’єр-міністр Себастіан Курц, а також глава угорського уряду Віктор Орбан, чия авторитарна концепція «неліберальної демократії» стала гаслом радикальних правих в Європі.
Скидається на те, що баварський прем’єр із ХСС Маркус Зьодер планує запросити до Баварії на виступи під час передвиборчої кампанії Курца і Орбана, а не Анґелу Меркель. Ще кілька місяців тому тогочасний генеральний секретар ХСС Алєксандер Добріндт оголосив, що його партія прагне «консервативної революції» – історично обтяжене поняття, сформоване групою право-екстремістських, антидемократичних інтелектуалів у 1920–30-х роках. Про те, що зациклена на безпеці і порядку ХСС зможе колись використати слово «консервативна» у зв’язку із словом «революція», донедавна було немислимим.
Читайте також: Die Welt: Ручні критики Мааса
Таким чином, посилюється враження, що падіння Анґели Меркель та проведення радикальної зміни парадигми у німецькій політиці є справжньою метою курсу на протистояння керівництва ХСС. Це включає фундаментальний перегляд європейської політики. Намір Зеегофера реалізувати своє рішення у суперечці довкола біженців, не враховуючи наслідків для європейських партнерів, порушує традицію союзних партій, для яких європейська ідея завжди була центральним керівним принципом. Натхненна Дональдом Трампом, ХСС тепер дотримується принципу: «Germany First». Так Зьодер нещодавно сказав, що «час упорядкованого мультилатералізму» минув. Але саме його Меркель і більшість ХДС хочуть захищати від Трампа та нового націоналізму в Європі.
Якщо ХСС із своїм баченням візьме гору, і якщо Німеччина змінить курс на політику переважно національно орієнтованих інтересів, то ЄС утратить свій центр політичного управління. Посередництво між протилежними інтересами держав-членів та пошук стійких компромісів ‒ це роль, яку Німеччина успішно виконувала протягом десятиліть. Якщо вона відійде від цього, розпад ЄС буде майже неможливо стримати.
Дуже загрозливою така зміна курсу німецької політики була б не в останню чергу для України. Адже верхівка ХСС виступає за значно дружніший курс щодо путінської Росії, ніж той, якого дотримується Анґела Меркель. Днями Зеегофер збурив громадськість заявою, що «фейкові новини головно продукує не Росія, а німецька «якісна журналістика». Цей спосіб огульної дифамації вільної преси з одночасним применшенням загрози авторитарної Росії характерний для націонал-популістських рухів Європи. Досі реномована німецька політика виявляла резистентність до такого деструктивного впливу. Нова лінія ХСС унаочнила, що вразливою до нього поступово стає і Німеччина.