Виробництво озброєння й торгівля ним вважаються однією з найдохідніших галузей промисловості. А зростання терористичних загроз та політична нестабільність лише підігрівають додатковий попит. За результатами 2015-го світовий ринок озброєнь показав найбільші темпи зростання за останні 10 років. Так, за даними британської аналітичної компанії IHS, торгівля зброєю на 10% перевищила обсяги 2014 року й сягнула $65 млрд. Не дивно, що з’являється багато охочих отримати свій шматок цього пирога, часто не зовсім законним способом.
Ринок зброї — традиційно одне з найзручніших місць для виникнення корупційних оборудок. Не є винятком і український оборонно-промисловий комплекс. Як і кожне велике державне підприємство, Укроборонпром — це величезний фінансовий потік, підкорити котрий намагаються як на рівні вищого менеджменту, так і в «середній течії». Найпоширеніші в нашій країні приклади незаконних дій у цій сфері — використання фіктивних підприємств-підрядчиків для виконання робіт з оборонного замовлення та завищення фактичної вартості цієї праці або виробів. Державне оборонне замовлення (ДОЗ) є таємним документом, тому перевірити, що саме, у якій кількості й, головне, за які гроші планує закупити в цій галузі уряд, практично неможливо. Такі обмеження створюють ще й інші проблеми. За інформацією ДК «Укроборонпром», керівництво концерну, попри відкриті доступи до державних таємниць, не має у своєму розпорядженні копії ДОЗ.
Читайте також: Привид у броні
Отже, один із найбільших виробників озброєння на українському ринку (за результатами 2016 року концерн виконав 52% ДОЗ) не має повної картини того, що саме бажає держава. І хто ці бажання виконуватиме.
Боротьба з фіктивними підприємствами залишається одним із пріоритетних напрямів української оборонки. Як повідомили в концерні, найефективніший спосіб подолати цю проблему — задіяти прозорий механізм відбору постачальників та автоматизувати процеси закупівлі. Від 2014 року концерн проводить свої тендери через електронні системи, а саме через SmartTender. У 2016-му відбулося 20,5 тис. таких торгів, і це дало змогу заощадити більш ніж 375 млн грн. Для додаткової безпеки в ДК «Укроборонпром» створено окремий підрозділ, який здійснює моніторинг закупівель і виявляє можливі порушення. Залишається під питанням використання SmartTender, що є приватним майданчиком, замість державного аукціону ProZorro, хоча відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» виробництво, ремонт та розробка озброєння належать до різних сфер господарювання і мають окремі вимоги щодо публікації даних про тендер.
Поповнюються й лави можливих контрагентів, 2016 року на оборонку працювало вже 4,3 тис. фірм (2014-го — лише 502). Більша кількість підприємств дає змогу стимулювати конкуренцію, диверсифікувати виробництво й діставати кращу якість меншим коштом. Утім, таке різноманіття постачальників вимагає детального вивчення їхніх характеристик. Із цим існують складнощі, адже Державна фіскальна служба відмовляє в розкритті інформації щодо сплати податків окремими підприємствами, список яких надається для перевірки. Тож дізнатися, чи є у фірми борги перед державою, чи вона взагалі нічого не перераховує до бюджету, практично неможливо. Тому ДК «Укроборонпром» намагається запобігати фінансовим ризикам самостійно. Запроваджена попередня кваліфікація контрагентів, проводяться внутрішні перевірки й аудит.
Так, за результатами проведених концерном перевірок упродовж двох останніх років відсторонено від посад 25 керівників державних підприємств, притягнуто до дисциплінарної відповідальності 18 службових осіб, надіслано до правоохоронних органів більш ніж 150 повідомлень про виявлені факти зловживань та розкрадань на загальну суму 657,2 млн грн, $10,3 млн, €373,3 тис.
Втім, слідча робота за цими зверненнями практично не відбувається. Показовою є справа колишнього директора Львівського бронетанкового заводу Олександра Остапця, якого було затримано за розкрадання 2 млн грн державних коштів, виділених на ремонт бойової техніки в зоні АТО, через фіктивне підприємство «Пацифік-2». Після нетривалого слідства такі дії було кваліфіковано як «службову недбалість», не виключали варіанта з визнанням Остапця лише потерпілим у цій справі. Однак втручання концерну, ЗМІ та активістів запобігло такому розвитку подій. Концерн не раз звертався до ГПУ із клопотанням щодо недопущення зміни перекваліфікації складу злочину з тяжкого на скоєний через необережність, проте реагування не було. А 20 травня 2016 року Сихівський районний суд Львова засудив його лише до умовного терміну — п’яти років позбавлення волі з випробувальним терміном три роки. Занадто м’який вирок в умовах країни, яка веде війну. Інша схема — створення приватного підприємства, яке конкурувало б із державним. Таким шляхом пішов Олександр Жданов, керівник харківського заводу ФЕД. Він створив альтернативне виробництво на потужностях державного заводу із залученням його колишніх працівників і спрямував потік замовлень на своє підприємство. Фактично водночас майже в одному місці існували два аналогічні заводи, причому державний поступово банкрутував, залишаючись без роботи, тоді як приватна фірма активно виконувала замовлення. Частину унікальних верстатів держпідприємства виставляли на продаж як брухт, щоб відтак використовувати на приватному. Єдине, що в цій ситуації зміг зробити ДК «Укроборонпром», — звільнити Жданова. Нині інформації про розслідування стосовно нього від правоохоронних органів немає.
Тим часом факт проведення слідчих заходів підприємці інколи використовують для нечесної конкурентної боротьби. Фірму, проти якої висунуто звинувачення, не допускають до участі в тендерах, отже, у такий спосіб можна позбутися непотрібних конкурентів. Схожим чином діяли проти ТОВ «Промелектроніка», яке в серпні 2015 року звинуватили у виведенні більш ніж 40 млн грн на рахунки фірм з ознаками фіктивності. А вже в січні 2016-го кримінальне провадження було закрито через відсутність матеріальної шкоди та об’єктивного боку злочину. Одним із інструментів захисту репутації підрядчиків у цьому випадку є публікація офіційних даних щодо успішного виконання замовлення або робіт контрагентом. Лише відкритість і публічний доступ до інформації можуть стати запорукою довіри.
Відкритість та боротьба з корупцією, зокрема й в оборонному секторі, стають трендом, і не лише в Україні. На думку голови Transparency International Литви Серґеюса Муравйоваса, це є логічним продовженням посилення військової активності в Європі. Зростання як класичних, так і гібридних загроз спонукає країни континенту збільшувати військові витрати.
Читайте також: Корупція в оборонному секторі – другий найсильніший ворог України
Це, своєю чергою, створює умови для розкрадання більших коштів, а отже, потрібною стає пильніша увага громадськості. У цьому сенсі таємність, притаманна більшості оборонних контрактів, лише заважає контролю. Тому дуже важливо зберігати баланс між потребами в секретності й доступності для громадян. Прикладом зловживання таємністю в Литві слугує нещодавній скандал із закупівлею столових приборів для армії. Унаслідок використання лазівок у законодавстві й непрозорого тендера те начиння виявилося практично дорогоцінним. Але під тиском суспільства тендер було тимчасово зупинено, триває слідство. Для вирішення цієї дилеми Міністерство національної оборони Литви веде активну та результативну співпрацю з Transparency International. З урахуванням пропозицій організації було ухвалено національну антикорупційну програму. У складі оборонного відомства діє окрема антикорупційна інспекція. Серед військового командування держави з’явилося розуміння того, що антикорупційна боротьба є складовою національної безпеки. Особливо в такій чутливій сфері, як ОПК. «Корупція робить країну вразливою, а її громадян беззахисними», — підкреслив експерт.
Утім, за словами Муравйоваса, боротьба з корупцією не може бути швидкоплинним процесом. «Це не спринт, а радше марафон», — зазначає він. Мова про тривалий процес, і контроль повинен бути постійним. При цьому вкрай важливо правильно розраховувати ресурси, терміни й цілі. Адже неуспішна боротьба може зашкодити не менше, ніж власне корупція. Особливо нині, коли репутаційні ризики поступово стають більш критичними для топ-менеджменту державних підприємств і політиків. Для політиків поступово вводяться конкретні показники ефективності, схожі на ті, що вже доволі давно вдало використовуються в бізнесі. Ця тенденція вже простежується в Європі, певні зачатки такого ставлення є і в Україні. І тепер державні керівники мають показати реальними справами, що для них справді важлива боротьба з корупцією, бо громадяни стають вимогливішими до влади, активно долучаючись до її контролю. Звичайно, існують і певні недоліки такої активності. Боротися з корупцією на всіх рівнях, не тільки в ОПК, стало просто модною справою. Останнім часом з’явилося доволі багато фондів чи НГО, які, декларуючи свою необхідність у цій боротьбі, просто витрачають іноземні гранти або в гіршому разі навіть ускладнюють роботу справжнім антикорупційним професіоналам. На думку Муравйоваса, для запобігання зловживанням на рівні держави має бути чітко визначена система критеріїв, за якими здійснюватимуть допуск таких організацій та оцінюватимуть результати їхньої роботи. «Хоча НГО є рушійною силою змін у суспільстві, вони самі повинні бути прикладами, надавати звіти своєї діяльності, відкрито декларувати витрати й доходи», — підкреслив він.
Читайте Спецтему Модернізувати оборонку
Звичайно, корупцію в оборонній галузі України, як і в інших, за короткий час не перемогти. Тут потрібні політична воля керівництва держави, прозорість у діях менеджерів підприємств, мають ефективно працювати правоохоронні органи. Хоча не менш важливою є і участь у цьому процесі громадян.