На теренах України викрадено палестинського араба, інженера Абу-Сісі, який приїздив до Харкова до своєї дружини, громадянки України. За її заявою, чоловіка схопили невідомі в потязі Харків – Київ. Зниклого палестинця знайшли вже в Ізраїлі. За повідомленнями місцевих газет, Абу-Сісі звинувачують у тому, що він нібито брав участь у розробці (під керівництвом українських фахівців) ракетних технологій, саме тих, які використовують бойовики руху «ХАМАС» у Секторі Газа для обстрілу міст південного Ізраїлю – Здерот, Ашкелон, Ашдод тощо. Але ці хамасівські технології вкрай примітивні: ракети типу «Кассам», що летять із Гази навмання, є обрубком залізної труби, начиненим вибухівкою. Якби інженер електростанції в Газі Абу-Сісі вивчав ракетні технології під орудою наших знавців, то, зважаючи на традиції українського ракетобудування, палестинці явно спромоглися б на щось значно серйозніше, ніж «Кассами».
Згодом з’ясувалося, що Абу-Сісі викрадений ізраїльською розвідкою Моссад. Операцію було проведено на території України, що не вперше переконало: Україна незахищена від будь-яких зовнішніх впливів, аж до найбрутальніших і найпринизливіших. Ізраїль, із яким Україна має нормальні дипломатичні, навіть дружні, відносини (і найяскравіше про це свідчить скасування цього року візового режиму між двома країнами), раптом продемонстрував глибоку зневагу до українського суверенітету, скориставшись, можливо, й тим, що в нинішній Україні цей суверенітет нікому захищати. Між іншим, ізраїльський адвокат Абу-Сісі вельми уїдливо заявив: «самостійна Україна не контролює своєї території». Це означає, що нині наша країна – прохідний двір для іноземних спецслужб і не лише ізраїльських і навіть не передовсім ізраїльських… Випадок із палестинцем засвідчив, що вони вже не лише збирають інформацію – іноземні спецслужби взялися за так звані активні операції, що межують з криміналом. За часів шефа СБУ Наливайченка іноземні «лицарі плаща і кинджала» такого собі не дозволяли, на відміну від доби бізнес-чекіста Хорошковського. Те, що сталося, є гучним провалом нинішньої влади та спецслужб, якими вона керує. Інцидент з Абу-Сісі – це прояв не так могутності Моссад, як феноменальної некомпетентності нинішніх керівників України, які щиро вважають, що спецслужби потрібні для боротьби проти опозиції чи переслідування бізнесових конкурентів. А якої ще думки можуть бути люди, для яких національні інтереси України не становлять жодної цінності?
Не дивно, що в деяких іноземних спецслужбах вирішили: в країні з такою владою можна робити геть усе. Хоча за патріотичного керівництва держави українські спецслужби цілком спроможні конкурувати з колегами, які представляють найпотужніші розвідки й контррозвідки світу. Влада України намагається будь-що приховати обставини цього скандалу, можливо, саме тому й досі немає жодних дипломатичних демаршів МЗС України до МЗС Ізраїлю.
Напевно, дуже слабкою втіхою для нас може бути той факт, що суверенітет інших країн викликає у Моссад не більше поваги, ніж український. Наприклад, у 60-ті роки ХХ століття Моссад провів силову акцію у Франції, захопивши кілька ракетних катерів, за які ним уже було сплачено, але на які наклали міжнародне ембарго. А влітку 1973-го Моссад здійснив акцію з метою знищення палестинського терориста на території Норвегії, проте агенти діяли бездарно, не лише вбивши помилково сторонню людину, а й потрапивши до рук місцевої поліції. Це часто призводило до вельми неприємних наслідків для зовнішньої політики Ізраїлю. Варто лише згадати послідовну проарабську позицію на Близькому Сході Франції, Норвегії, Італії та інших європейських країн. Недарма сьогодні, відповідно до громадської думки суспільств Євросоюзу, рейтинг Ізраїлю не надто високий. І в цьому величезна «заслуга» ізраїльських спецслужб, які часто-густо є державою в державі, є самостійним і не дуже керованим чинником ізраїльських дій у світі. Наприклад, Моссад у 1960-ті розгорнув боротьбу проти німецьких учених, що допомагали Єгипту створювати власну ракетну програму. Прем'єр-міністр Ізраїлю Давид Бен-Гурион наказав шефу розвідки Іссеру Харелю припинити цю діяльність, щоб не псувати відносин із ФРН, від якої розраховував отримувати поставки військового спорядження для ізраїльської армії. Але Харель навпаки активізував теракти проти німецьких науковців. Німеччина зупинила поставки Ізраїлю. Важко назвати ще якусь країну, де голова розвідки дозволив би собі відкрито не виконувати розпорядження голови уряду. Таке в Ізраїлі буває нерідко. Кнессет відправляє керівників спецслужб у відставку, але їхні наступники роблять те саме, поводячись як такі собі «польові командири», які самі вирішують, що для їхньої країни добре, а що – погано. Цьому аж ніяк не заважає те, що всі керівники Моссад – це колишні армійські генерали, люди, що повинні мати уяву про дисципліну і субординацію. Російський дослідник історії ізраїльських спецслужб Олександр Сєвєр написав: «Ізраїльські спецслужби мають…. особливості, що заважають їм працювати ефективно і результативно. По-перше, вони самовпевнені і нахабні».
А стосовно особливостей нинішньої влади незахищеної та позбавленої суверенітету України краще промовчати…
А прямим наслідком для України інциденту з Абу-Сісі можуть стати атаки з боку ісламських екстремістських організацій проти України та її громадян, про що вже заявив рух «ХАМАС».