«Службовці Вашої адміністрації заявили, що Ви відмовилися мене прийняти. Не знаю, чи відмовили Ви чи Ваші служби самі постаралися зекономити Ваш час, одначе факт, що мені відмовлено зустрінутися з Вами – президентом Української держави. Хочу зразу попередити, що я для себе особисто нічого просити не мав наміру. Мені не потрібно ані посад, ані якогось матеріального забезпечення чи дотацій на лікування», – зазначив Лук’яненко.
«Я учасник бойових дій Другої світової війни. Все життя боровся за вихід України з-під влади Москви, відбув у тюрмах, концтаборах та засланні 27 років. Реабілітований Державою Україна. Мені присвоєно звання Героя України з врученням Ордена держави за «незламну волю, громадянську мужність і самовідданість у відстоюванні ідеалів свободи і демократії, визначний особистий внесок у становлення і розвиток незалежної Української держави», – нагадав Лук’яненко.
«Ви очевидячки знаєте, що я є співавтором Декларації про державний суверенітет України 16.07.1990 р. і автором Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Я балотувався на посаду президента України. За 20 років самостійного існування України виборці переконалися, що я їх не обдурював і моє служіння Україні є щире і пов`язане з бажанням подолати сумну колоніальну спадщину, будувати правову справедливу державу з відродженням української мови, культури і всієї духовності», – йдеться в документі.
За словами Лук'яненка, «період самостійності, на жаль, не став періодом розквіту України».
«Борці за волю України і я з ними є свідками руйнації продуктивних сил України й моральної деградації. Не за таку самостійну Україну ми боролися. І якщо ми неспроможні зараз вплинути на реальний стан справ, то хотілося почути від президента – найвищої особи в державі – пояснення деяких фактів сьогоднішньої української дійсності, а може й дещо порадити», – зауважив Лук’яненко.
«Якщо відмовлено мені, то кому ж тоді не відмовлено? Такої зневаги до мене не виявляв жоден з трьох попередніх президентів України. Якщо відмовлено всім громадянам (окрім державних посадовців), то кому ж тоді служить президент?», – запитує Лук’яненко.