Лікарня Інституту епідеміології та інфекційних хвороб, що на вулиці Лаврській у Києві – єдина надія для багатьох людей з діагнозом ВІЛ/СНІД та складними формами вірусного гепатиту. Позбавити цієї надії їх намагаються доволі давно. Протистояння лікарів з “сусідами” – представниками Києво-Печерської Лаври (за інформацією деяких ЗМІ, Московський патріархат бажає відкрити на місці лікарні готель) – триває вже близько 9 років. Про це розповідають у стінах медичного закладу. Втім, з роками “війна” не втрачає динамічності. Щось нове відбувається тут ледь не щодня. То Нацакадемія медичних наук дасть наказ не госпіталізувати нових хворів та впродовж двох тижнів перевести “старих” в інші медичні заклади міста, то цей наказ скасує…
До цього всі звикли. Намагались не панікувати й працювати далі. Втім, сьогодні робити це майже неможливо.
На вулицю
“Нас викидають на вулицю… На смітник”, – стисло описує події останніх днів одна з лікарок. Очі в неї червоні. “В мене незабаром обід. Нібито їсти піду, а насправді – до народних депутатів поїду, – каже вона. – Може допоможуть?”
Може. Загалом, різноманітних припущень у більшості працівників клініки більше, ніж чіткої інформації про завтрашній день медичного закладу. У вівторок, розповідають працівники, тут були загальні збори. Керівництво запевнило персонал, що все добре, що обладнання вивозити не будуть. Втім, витягати з лабораторії апаратуру почали вже на наступний день. Рятувались тут як могли. Виїзд з лікарні її співробітники перекривали власними машинами, а хворі викликали міліцію, яка намагалась запобігти вивезенню обладнання.
“Зараз має приїхати якась комісія, але ми не знаємо, яка, не знаємо, що вона прийме”, – зітхає одна з медсестер.
З ординаторської чути уривки телефонної розмови: “Я питаю в неї, чого ти хворих виписуєш? А вона мовчить… Сказали, певно, “фас”. Як завжди. Одні воюють, а інші…”
Один з тих, хто воює – лікар Віталій Янченко – мов заведений бігає коридорами лікарні. “Потрібно підписи хворих зібрати, – пояснює він. – Передамо звернення до народних депутатів. Поспілкуйтесь поки що з головним лікарем…”
Переселення в нікуди
Головний лікар неквапливо курить у дворику медичного закладу. За обшарпаними фасадами будівель лікарні виблискують золоті купола. З посмішкою пояснює, що у лікарні все добре, нічого страшного не відбувається. По-перше, хоча частину лабораторії і вивозять, лікарня нібито вже має укладені угоди з іншою лабораторією – там можна буде робити всі необхідні аналізи. По-друге, лікарню “не виселяють, а переселяють”.
Медичний центр і справді має кілька потенційних нових локацій. Це, зокрема, невеличке приміщення колишньої лабораторії на вулиці Амосова та будівля на вулиці Галицькій. Втім, у першій будівлі ще триває реставрація, вона не готова до здачі. Друге приміщення знаходиться у майже аварійному стані. Отже, перевозити хворих чи обладнання зараз просто немає куди. “Зараз ситуація змінюється кожної години”, – ухиляється від відповіді на просте питання головний лікар. Радить звернутись до вищого керівництва. А сам біжить вітатись із чоловіком у чорній рясі, що саме з’являється на подвір’ї. Священнослужитель приходить до лікарні зі свитою – кількома чоловіками у брудному одязі. Це вантажники. Лікар та священик довго і приязно балакають про щось біля автівки медика. Потім лікар їде, а вантажники залишаються.
“Він людина підневільна… Що сказали – те й зробить”, – каже про головного персонал лікарні.
Кримінальний злочин
У коридорах розповідають: за те, що вчора лікарі блокували виїзд з лікарні, щоб не допустити вивезення обладнання, “академіки вставлять їм пістон”. Лікарі й самі просять не писати про це. “Напишіть, що в нас просто машини на виїзді зламались. Раптово встали”.
“Ми заручники цієї ситуації“, – розводить руками лікар Віталій Янченко. Він вже зібрав підписи хворих під зверненням до народних депутатів. Каже, підписались всі, хто був.
“Просимо зупинити незаконні, безпідставні, злочинні дії адміністрації Інституту Громашевського, просимо Вас примусити в.о. директора, Матяша В. І., надати роз’яснення нам, повідомити підстави такого виселення“, – йдеться у зверненні. Сьогоднішня ситуація, переконані лікарі, призведе до неможливості надання медичної допомоги хворим. Це злочин, передбачений ч. 1 ст. 139 КК України. Злочин адміністрації, підкреслюють тут.
Наразі звільняють двоповерхову будівлю лабораторії – ймовірно, у цій споруді Лавра бажає вже почати робити ремонт. Обладнання вивозять у невідомому напрямку. В тому числі й життєво необхідне обладнання. “У лабораторії знаходився “проточник”, – зауважує лікар. – Без нього неможливо визначити рівень імунітету людини, хворої на ВІЛ. Отже, неможливо призначити людині терапію, лікування”.
Куди перевозять “проточник”, чи його вже перевезли – лікарям не повідомляють. Слова головного лікаря про угоду з іншою лабораторією викликають у лікуючих лікарів лише сумну посмішку. Адже, по перше, відсутність лабораторії у самій лікарні призведе до втрати часу. По друге, наразі лікарям ніхто не повідомляв, куди їм звертатись щоб зробити аналізи. Хвилює медиків і безпідставна витрата бюджетних коштів на лабораторні аналізи “на стороні”, поки власне обладнання просто стоятиме бо зна де. Та й,зрештою, чи виділить хтось зайві кошти?..
Читайте також: Депутат: з клініки для хворих на ВІЛ/СНІД у Києві намагаються вивезти обладнання
Це далеко не єдина вкрай актуальна проблема. Вистачає й інших. Приміром, відділення нейроінфекції планують переводити до відділення гепатитів, на вулицю Галицьку. За словами лікарів, робити цього не можна з міркувань безпеки хворих. Лікарі та пацієнти -зараз їх тут близько 100 – вимагають припинити незаконне втручання в лікувальний процес та постійний тиск на медичних працівників. Просять нардепів не допустити ліквідацію єдиного в Україні Інституту інфекційних хвороб.
Пан Матяш, в.о. директора клініки, буквально випихає кореспондента Тиждень.ua за двері відділення, в якому знаходиться його кабінет. “В мене немає часу, я зайнятий! Думаєте, мало справ?”, – червоніючи, кричить він. Грюкає дверима. Медсестри, що дихають свіжим повітрям на вулиці, лише розводять руками.