Міліція продемонструвала, що депутатська недоторканність для неї існує, допоки не надійде наказу згори. Як тут не згадати історію, коли депутати Нестор Шуфрич і Тамара Прошкуратова чинили опір затриманню екс-губернатора Закарпаття Івана Різака і коли в лікарняній палаті їх відтіснили ті самі беркутівці? Галас тоді здійнявся такий, хоч святих винось. Тодішній міністр МВС Юрій Луценко приходив тоді до нардепа Шуфрича в палату з цукерками, аби владнати конфлікт. Певно, неабияк тепер шкодує Юрій Луценко і про ті відвідини, і про ті цукерки. Хоча тоді нардепи відверто перешкоджали міліції здійснювати затримання підозрюваного, і факт побиття з боку міліції підтверджений не був.
Не те зараз – на цукерки годі сподіватися. Міністр МВС, не змигнувши оком, заявляє, що міліція діяла в межах закону і що нардепи намагалися завести якихось 35 молодих людей в масках із прутами, яких нараз ніхто не пред’явив суспільству. Керівництво вищеназваного відомства не соромиться заявляти, що є дві думки з приводу цього – його і неправильна.
Іще цікавішою є ситуація навколо Гостинного двору зі слів київських забудовників, чиї бізнес-інтереси так само зосереджені у центрі столиці. До акцій протесту в Гостинному дворі бізнесмени-будівельники від самого початку ставилися вельми скептично. «Гостинний двір уже проданий, і зробити там нічого не можна». «Розмажуть тих захисників – і не помітять». «При тих грошах, що там крутяться, дивно, що Гостинний двір ще з автоматами не вичистили». Такі й на кшталт таких висловлювання можна було почути від підприємців.
Нині щодо Гостинного двору бізнес-колами циркулює вельми цікава версія, мовляв, насправді до штурму будівлі не були причетними ані Банкова, ані Кабмін, ані навіть адміністрація голови КМДА Олександра Попова. Подейкують, що навіть міністр МВС Віталій Захарченко про ситуацію міг дізнатися постфактум. Річ ось у чім.
Є серед забудовників такий термін, як «право котловану». Якщо в конкретному місці під конкретну будівлю почали копати котлован (або принаймні тривають якісь будівельні роботи), зупинити будівництво майже неможливо. Випадки, коли роботи припиняли і закопували котлован, одиничні.
Для набуття сили «правом котловану» на ділянці мають перебувати охорона забудовника і його техніка. І саме цього завдяки активістам-протестувальникам компанія «Укрреставрація» (офіційно – орендар землі під Гостинним двором разом із будівлею) ніяк не могла домогтися – учасники протесту не пускали її охорону на територію комплексу.
За версією, яка гуляє середовищем київських бізнесменів, штурм Гостинного двору міг статися не з санкції керівництва МВС, а через приватні домовленості керівників компанії-забудовника та Подільського райуправління МВС і полку «Беркут». Логіка змовників була проста й нахабна – викинути протестувальників з території, завести свою охорону і застовпити будівлю. А хто потрапить під кийки «Беркута» – депутати чи не депутати, учасників змови цікавило мало, адже гроші дорожчі. Зрештою здійнявся гучний скандал, розбирати який мусять представники влади, від районної до найвищої.
Природно, покладатися на чутки – річ невдячна. Але коли прес-служба відділу зв’язків із громадськістю київського ГУ МВС із легкістю спростовує інформацію про штурм Гостинного двору, підтверджену десятками відеоматеріалів, вірити почнеш ще й не в таке. А висновки якісь прикрі маємо. Про те, що оточення чинного президента і керівництво правлячої партії, отримавши владу, почали збагачуватися, не надто зважаючи на засоби, не писав хіба що ледащий. Проте, якщо версія, озвучена київськими забудовниками відповідає дійсності, виходить, що представники середнього ешелону чинної влади своїми нерозважливими діями почали топити своїх верховних керманичів. Гостинний двір захоплювали для захисту певних бізнес-інтересів певних осіб. Проте в результатах захоплення пересічні громадяни обов’язково звинуватять владу. І саме вона залишиться винною в побитті народних депутатів і в жорстокості «Беркуту».
Історія Гостинного двору вкотре продемонструвала громадянам, якими примарними стають їхні права, коли йдеться про апетити заможних і впливових осіб. Така демонстрація безперечно призведе до радикалізації настроїв у суспільстві і до чергового озлоблення проти влади. Влада дістала численні проблеми через бізнес-інтереси окремих своїх представників. А отже, можна дійти висновку, що не влада керує міліцейським кийком, а навпаки кийок крутить владою, підкладаючи їй нову й нову свиню.
Найбільш прикрим для чинної влади стає той факт, що і відреагувати адекватно на цю ситуацію вона не в змозі. По-перше, тому, що не може вона визнати, що її представники вже залюбки використовують державні силові структури (міліцію) у бізнес-операціях окремих представників правлячої партії. По-друге, не можна боротися з корупцією руками корупціонерів, кругова порука в середовищі ПР сягнула вже такого рівня, що навіть винуватців у скандалах, котрі загрожують майбутньому всієї партії, її структури покарати не здатні. Певно, саме на це розраховували реальні автори інциденту в Гостинному дворі.