Стівен Пайфер, Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні (1998–2000), старший науковий співробітник Центру Сполучених Штатів та Європи в Інституті Брукінґса:
Домовленість між Путіним і Януковичем сповільнила рух України до Європи, але чи зумовила вона зміну курсу Києва й поворот на Схід, це чіткіше окреслиться у 2014 році. Українські та російські посадовці заперечили, що на зустрічі
17 грудня обговорювали вступ Києва до Митного союзу. Вірити цим заявам важко. Але, мені здається, якби Янукович справді намагався втягнути Україну до МС, він зіткнувся б зі ще серйознішим опором вітчизняних бізнесу, еліт і громадськості. Путін, може, й виграв у геополітичній кампанії за Україну, але то була тільки одна битва, а не війна.
По-перше, незрозуміло, що Янукович пообіцяв Путіну за кредитну лінію на $15 млрд і знижку на газ. На прес-конференції 19 грудня російський президент сказав, що ці «бонуси» не пов’язані з переговорами України та ЄС. У це важко віриться, як і в те, що він нічого не вимагав і не отримав від Януковича взамін.
По-друге, російська позика не передбачає жодних вимог щодо проведення реформ, як кредит від МВФ, хоча останній було б видано на довший термін і під нижчу відсоткову ставку. Якщо Київ витратить $15 млрд і не здійснить економічних перетворень, перед ним, швидше за все, знову постануть економічні труднощі у 2014–2015 роках. Янукович нібито шукає способи відтягнути їх до періоду після президентських виборів. Але до кого Україна звертатиметься по кредити у 2015-му, якщо зіткнеться з новою фінансовою кризою?
По-третє, оскільки зниження ціни на блакитне паливо притуплює в Києва відчуття нагальності розвитку власних джерел енергоносіїв, зокрема сланцевого газу, він ризикує сповільнити темп посилення власної енергетичної безпеки. Найімовірніше, це зробить його ще залежнішим від Москви.
Свідчень того, що американський уряд знав про конкретний зміст українсько-російських перемовин до 17 грудня, немає. Однак він, безперечно, розумів, що Путін спробує відтермінувати або зірвати підписання Угоди про асоціацію України з ЄС.
ЄС не готовий ув’язатись у торги з Росією за Україну. Але схоже, що європейські стандарти життя, верховенство права і демократії залишаються дуже привабливими для українців, особливо молодих. Путінська Росія не пропонує нічого рівноцінного цьому.
Девід Кремер, директор Freedom House:
Ситуація в Україні за останні два місяці погіршилася. З огляду на низку факторів (від тиску Кремля на Януковича, аби той зупинив рух до ЄС, і застосування сили проти мирних протестувальників до непрозорого процесу прийняття рішень та поглиблення корупції) Україна відкотилася назад у своїх прагненнях до демократії. Водночас протести на вулицях Києва та інших міст на підтримку тісніших зв’язків з ЄС і заклики до подолання корупції та встановлення демократії дуже надихають і додають надій. Фінансова допомога від Росії та низка угод, що їх підписали Янукович і Путін, спричиняють чимало запитань і свідчать про повну відсутність прозорості в діях керівництва двох держав.
Громадянське суспільство заслуговує на величезну пошану не лише за два останні місяці 2013 року, а й за попереднє десятиліття. Протести на Майдані – це здебільшого рух громадянського суспільства. У якихось аспектах йому бракує політичних лідерів, на відміну від 2004-го, але ініціатива цих виступів іде від громадськості. Не менш вражаюча і їх організація: харчування для мітингувальників, недопущення провокаторів на територію тощо. Порівняно із 2004 роком, коли мав місце протест проти сфальсифікованих виборів, причини маніфестацій 2013-го не такі чіткі, адже люди борються за курс країни в майбутньому, а не за одного кандидата чи партію. І це робить акції ще більш вражаючими.
Читайте також: Два роки без Юлії: Тимошенко втратила вплив, але не популярність
Виклики, що стоять перед Україною в 2014 році, майже всі без винятку пов’язані з виборами 2015-го. Янукович відчайдушно намагатиметься зберегти владу і зробить усе, аби «виграти» перегони. Це не віщує нічого доброго в плані чесності волевиявлення чи виборчої кампанії. Крім того, залишається питання Юлії Тимошенко й забезпечення її свободи, а також недопущення Віталія Кличка до електоральних змагань через абсурдний закон, спрямований на те, аби викинути його з політики. Для опозиції головна проблема полягатиме в тому, чи зможе вона об’єднатися навколо єдиного кандидата, а чи піде на перегони з кількома, ризикуючи розпорошити голоси. 2013-й закінчується для України на тривожній ноті. 2014-й обіцяє бути теж складним і повним викликів.
Блер Рубл, директор Програми глобальної життєздатності та стійкості Центру Вудро Вільсона, старший радник Інституту Кеннана:
Фундаментально Євромайдан є формою соціальної та політичної організації, абсолютно відмінною від путінської «керованої демократії». Система Путіна – це ієрархічний контроль (котрий можна оцінювати позитивно, якщо вірити в «сильну руку», й негативно, якщо – ні). Євромайдан – більш прозора й горизонтальна соціальна організація. Реальність на майдані Незалежності, звісно, складніша, але це найзагальніша характеристика. На мою думку, різні технологічні й структурні зміни в глобальній економіці вимагають більш відкритих і горизонтальних соціально-політичних систем, тож я особисто вважаю, що підхід Путіна не може бути успішним у середньо- й довгостроковій перспективі. Мільйони людей по всьому світу зі мною, безперечно, не погодяться.
Угода між Путіним і Януковичем може купити їм обом якийсь додатковий час і простір для маневрів, але фундаментально вона не відповідає на жодні структурні економічні виклики, що стоять перед Україною, і не додає її лідерові легітимності. Якщо без грошей вона виявилася б на межі дефолту за два місяці, то зараз це питання шести чи дев’яти. Україна досі споживає більше, ніж продукує, тож на її економіку чекає ще один день зведення рахунків. На відміну від ЄС Путін не вимагає структурних реформ, тож економічні дисфункції нікуди не зникнуть. І, що важливіше, Янукович утратив здатність керувати державою, адже більш ніж половина українського населення вже не визнає його за легітимного президента. Я не впевнений, які конкретно це матиме наслідки, але дуже сумніваюся, що український політичний ландшафт за рік бачитиметься таким самим, як наприкінці 2013-го.
Читайте також: 2014: право на опір, право на оптимізм
Я відкидаю думку про те, що Україна – це пішак у битві між Заходом і Росією. Будь-яке суспільство намагається пристосовуватися до нових глобальних реалій, зокрема й так званий Захід (він не такий вже й згуртований). Виклик для України полягає в тому, аби знайти позицію, скориставшись якою вона зможе виграти від нових правил глобальної економічної, політичної, культурної та стратегічної співпраці. Реформи, які просуває ЄС, успішні далеко за межами міфічного Заходу. А поняття двобою між цим міфічним Заходом і міфічною Євразією, яку втілює Росія, видається мені оманливим пережитком часів холодної війни. Україні слід змінюватися не заради Заходу, а заради себе.
Джим Ґерлач, конгресмен США, член Республіканської партії:
У грудні разом із чотирма представниками Сенату й Палати представників Конгресу США я надіслав на адресу президента України Віктора Януковича спеціального листа стосовно силових дій спецпідрозділів проти мирних демонстрантів на майдані Незалежності в Києві. Загалом наша група прихильників демократичної України налічує понад 40 конгресменів і сенаторів, але я не сумніваюся, що всі вони поділяють наше розчарування. Чим було викликане наше звернення цього разу?
Ми висловили не просто занепокоєння, а глибоке обурення спробами силового придушення європейських устремлінь в Україні. Влада проявила безпрецедентне ігнорування волі сотень тисяч мирних громадян. Мої колеги з Конгресу США підтримали енергійність дипломатичних зусиль, коли представники Державного департаменту помічник держсекретаря Вікторія Нуланд і посол США в Україні Джеффрі Пайятт провели в Києві переговори з українською владою.
Підтримка американським урядом громадських організацій у різних країнах світу стосується насамперед гуманітарних аспектів розвитку суспільства. Однак до порядку денного цих переговорів було внесено ще й захист демократичних цінностей, оформлених у Гельсінському акті, їх баланс і дотримання за допомогою верховенства права.
Ми закликали й до того, щоб сторони проявляли стриманість у цьому конфлікті, а також активніше провадили діалог для виходу з політичної кризи в країні. Своєю чергою, ті, хто й далі дозволяє собі насильницькі методи, мають за це персонально відповідати. Відповідно за потреби Сполучені Штати повинні застосовувати індивідуальні санкції проти окремих українських високопосадовців через їхнє зловживання владою.
Аріель Коен, провідний експерт аналітичного центру Heritage Foundation із питань Росії, Євразії та міжнародної енергетичної політики:
Особисто я був вражений, наскільки швидко і в яких суворих тонах державний секретар США Джон Керрі відреагував на силові дії, до яких український уряд вдався під час спроб розгону мирної демонстрації на київському Майдані 11 грудня. І все ж таки, на мою думку, американський уряд реагує ще повільно й не встигає за подіями в Україні. Сполученим Штатам потрібно не зупинятись і постійно посилати чіткі й зрозумілі сигнали попередження офіційному Києву, не тільки дипломатичного, а й фінансово-економічного характеру. Скажімо, пакет вимог МВФ, на ухвалення якого у Вашингтоні мають вплив, неодмінно повинен бути пов’язаний із питанням економічних реформ, котрі нинішній український Кабінет Міністрів проводити не здатний.
Своєю чергою, українська діаспора, мільйони її представників проявляють невиправдану терпимість і м’якість у ситуації, коли потрібна значно жорсткіша реакція на силові дії влади стосовно демонстрантів. Якщо така «делікатність» збережеться й надалі, яку реакцію побачимо в разі масових фальсифікацій на президентських виборах у 2015 році? Як на мене, ми мали б стати сьогодні очевидцями цілої зливи листів, звернень та інших меседжів американських виборців українського походження, що стимулювали б США не послаблювати тиск на нинішню ситуацію в Україні.
Водночас перед тим, як заарештувати рахунки когось із українських високопосадовців чи олігархів, потрібно провести детальні розслідування. У цивілізованому суспільстві тільки порушення кримінальної справи може стати приводом до арешту рахунків. При цьому в наших умовах фігурант має порушувати не тільки закон, а й права людини, що призвело до формування списку Маґнітского.
На жаль, сьогодні Україна, поза сумнівом, просувається шляхом Росії та Білорусі. Якщо цю тенденцію не зупинити, у 2015 році ми матимемо сфальсифіковані вибори, а також звинувачення з боку офіційної влади в Україні щодо незаконної фінансової підтримки із-за кордону опозиційних сил.
Пригадаймо, як свого часу гірники брали із собою в шахту канарку, що ставала індикатором наявності там метану або чадного газу. Пташка гинула в небезпечному середовищі, але рятувала шахтарів. Так само закриття в майбутньому українського офісу Американського агентства з міжнародного розвитку, як це сталося рік тому з російським офісом USAID, може одного разу стати суворим попередження для організацій громадянського суспільства в Україні.
Вікторія Нуланд, помічник державного секретаря США:
Пригадую свої перші враження, коли 10 грудня вперше відвідала Майдан. Важливо зрозуміти, що мають на увазі українці, коли переконують нас у своїй європейськості. Один впливовий український бізнесмен у розмові зі мною висловив із цього приводу цікаву думку: «Найбільше досягнення Майдану в тому, що відтепер українці більше не підтримуватимуть жодного президента, який не поведе їх до Європи, хоч би ким він був…»
Сьогодні в українському уряді немало тих, хто разом із представниками ділових кіл (зокрема, опозиції), громадянського суспільства, релігійного середовища вірить у європейське майбутнє своєї країни. Вони самовіданно й важко працюють, щоб спрямувати Україну та її президента у правильному напрямку. Ми переконуємо український Кабінет Міністрів і главу держави прислухатися до цих голосів, до народу, до Євромайдану і продовжити рух уперед.
За останні два місяці я тричі побувала в Україні. Увесь цей час відзначався тісною координацією дипломатичних зусиль на найвищому рівні з верховним представником ЄС із питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон. Однак саме під час нашого спільного візиту до Києва 10–11 грудня ми стали свідками жахливого потрясіння від того, яким чином міліція застосувала силу і сльозогінний газ для «витіснення» мирних демонстрантів. Після цього українці всіх вікових і соціальних прошарків вийшли на Майдан, щоб захистити його.
Президент Янукович іще має вибір. Він може або залишатися на шляху ізоляції, або вжити невідкладних заходів для подолання кризи й сісти за стіл переговорів з опозицією. Досить було побувати на Майдані, щоб відчути надію українців у Києві, а також скрізь в областях. Громадяни не залишать цього широкого суспільного руху. Ми бачимо в ньому енергійність і оптимізм, яких не спостерігали в Україні за останні 22 роки після здобуття незалежності. Але чи не найважливіше те, що українці домагаються європейського майбутнього виключно мирним способом.