Жодного порушення Регламенту немає, запевняють навперебій «слуги народу», коментуючи безпрецедентне голосування за законопроект про імпічмент президента, який ухвалено одразу в першому читанні та в цілому. З перервою, щоправда, у чотири хвилини. Хто хотів внести свої пропозиції та зауваження, міг це зробити під час розгляду в комітеті, парирує заступник голови фракції «Слуга народу», у минулому випускниця Могилянки, громадська активістка та експерт з антикорупційної політики Галина Янченко.
— До Комітету з питань державного будівництва входять усі фракції, і вони могли працювати над цим законопроектом у межах парламентського комітету.
— Але ж правки вносяться до другого читання, — заперечують їй журналісти, — бо так написано в Регламенті.
— Це за потреби, якщо такі правки необхідно вносити, — відрубує представниця правлячої партії.
Логіка залізна. Хто не встиг, той запізнився. Та й немає жодної потреби правити щось у законопроекті самого президента, якого підтримало аж 73% виборців країни. Навіть читати, за що голосуєш, марно. Бо, по-перше, командна робота такого не передбачає. Хтось пише закон, а твоє завдання тиснути кнопку. А по-друге, на це банально немає часу, бо обіцянки треба виконувати швидко, якнайкраще помітити територію і незворотно переколошматити все, що зроблене попередниками, доки виборець та конкуренти не встигли прийти до тями. Саме в такій атмосфері нині працюють депутати монобільшості.
Читайте також: Парламент: зміни полярності
Регламент у цьому випадку й справді нездоланна перепона для новоспечених політиків. Він гальмує процес, і з цим щось треба робити. Доки готуються зміни, доводиться маніпулювати, хоча це й обурює меншість. «Хай фракція більшості буде чесною і щирою, — каже депутат від «Голосу» Роман Лозинський, — хай скасує Регламент і тоді працює в довільній процедурі. Те, що сталося, — ламання парламенту через коліно. Коли думки депутатів, які не входять до більшості, абсолютно не враховуються. Вони не чують нікого. Замість того щоб урахувати всі правки та пропозиції, внести до другого читання, зробити законопроект якіснішим, абсолютний ігнор, усмішки і 250 голосів «Слуги народу» — єдиної фракції, яка підтримала цей закон».
Утім, що таке меншість, яка навіть не оформилася як об’єднана опозиція? На що вона здатна вплинути й навіщо з нею рахуватися? Ну покричить. Ну пригрозить, що покине сесійну залу на знак протесту. Та хай іде на всі чотири сторони. Більшість монолітна як ніколи. Голосів не забракне. Хай народ бачить, хто як працює та відстоює його інтереси… Нехай знає, хто виконує свої обіцянки. І навіть якщо ухвалений закон про імпічмент не несе нічого нового, бо це збірник уже чинних норм Регламенту та статей законів і Конституції, пропонований бар’єр для усунення президента в 337 голосів фактично нездоланний (щоб змінити Конституцію, потрібно 300), а вся ця історія — звичайна маніпуляція, важливо ж не це, а піар-вихлоп, і його забезпечено. Так само з недоторканністю, яку там завзято поборювали тиждень тому в парламенті.
Власне, створення картинки та приводів хайпонути — одне з основних завдань «слуг» президента. Їм так сподобався результат першої парламентської трудової ночі, що вони готові влаштовувати такі показухи якнайчастіше. І показне нахабство та зневага до опонентів також є елементами сценарію. Понад те, прогнозованого падіння рейтингу зелених чоловічків, як влучно назвала Зе-більшовиків Ірина Геращенко, не відбувається. Публіка в захваті від шоу. І цей захват треба постійно підтримувати, дедалі більше піднімаючи градус ідіотизму. Навіть якщо за кулісами відбуваються вкрай небезпечні речі, країну прибирає до рук зграя пройдисвітів, публіка, захоплена блиском сліпучих софітів, димом і грою акторів, цього не помітить.
Читайте також: Не тільки популярні. Пріоритети для парламенту
Меншість і справді мало що може протиставити. Хоча, почувши погрози покинути засідання Ради, «слуги» таки знітилися. В особистому спілкуванні просили цього не робити. Поставтеся, мовляв, із розумінням. Вони не злякалися демаршу. Ні. Просто коли гальорка спорожніє, картинка стане не такою барвистою й у глядачів виникнуть зайві питання, доведеться щось вигадувати. По-справжньому бояться «слуги» іншого. Єдиного інструменту, який залишився в меншості, — можливості блокування швидкого ухвалення рішень через внесення численних правок і пропозицій. Накидати для «старих вовків» у законопроект тисячу правок не проблема. І «слуги» добре пам’ятають, на що перетворилося ухвалення, наприклад, Виборчого кодексу. А часу гратися в такі ігри в них обмаль. Істинна їхня суть потроху проявляється, земля під ногами помалу нагрівається, власна зграя і та почне незабаром сипатися. Саме тому вони так швидко і всупереч Регламенту та здоровому глузду намагаються протягувати гіперважливі для себе піар-рішення, не даючи змоги опонентам навіть втрутитися в процес.
Читайте також: Різний фокус
Чи є сенс меншості в такому випадку підігравати шахрайству — окреме риторичне питання. Беручи участь у шоу й не маючи можливості навіть вставити в його сценарій свої п’ять копійок, вони фактично перетворюються на співучасників. І саме це потрібно Зе-більшовикам. Але ілюзорна віра в те, що з маніпуляторами вдасться домовитися та співпрацювати, не дає меншості подивитися правді в очі й розірвати замкнуте коло.
Можливо, їм допоможе в цьому сама монобільшість, ухваливши законопроект № 1043 про зміни до Регламенту Верховної Ради «щодо протидії зловживанням прав народних депутатів у ході законодавчої процедури», що вже прийнятий у першому читанні. Він цікавий тим, що обмежує ініціативу внесення депутатами правок і фактично нівелює їхню діяльність. Якщо документ ухвалять, окремий депутат перетвориться на ніщо. Бо, щоб внести звичайну правку, йому доведеться заручитися підтримкою ще 149 своїх колег. А це вже повна смерть парламентаризму.