Побавтесь у гру: відзначте, що в стандартному переліку «зі стовпів» із довоєнними цінами реальне для жителів Луганська та прилеглих територій нині? Вибірку було зроблено напередодні збройного конфлікту за найстандартнішими пропозиціями місцевих турфірм.
1. Донецьк із відвідинами дельфінарію: «Донбас Арена» (біля) + ботанічний сад + планетарій = 250 грн.
2. Деркульський кінний завод: відвідини конезаводу, музею, заказника «Юницький», Троїцького храму, знайомство з байбаками у Стрілецькому степу, обід (куліш, солодкі пиріжки, узвар, сметана — вдома в екскурсовода) = 185 грн.
3. Святогірський монастир: дорога + служба + монастир = 130 грн.
4. Хортиця: музей просто неба, катання на теплоході (2 год) + кінний театр (театралізована вистава) = 360 грн.
5. Соляні шахти міста Соледара = 200 грн.
6. Артемівський завод шампанських вин: дегустація семи видів шампанського + спуск у гіпсові штольні + двогодинна екскурсія з екскурсоводом = 160 грн.
7. Киселева балка: купання у джерелі, послуги екскурсовода + служба = 85 грн.
8. Страусина ферма: огляд екзотичних тварин + купання в блакитних озерах = 150 грн.
9. Ізюм: дорога + храм + купіль + завод оптики = 150 грн.
10. Новоолександрівський конезавод: катання на бричці + екскурсія територією + їзда на конях + Троїцький храм (пам’ятка архітектури) + екскурсія Біловодськом = 95 грн.
11. Міловський кінний театр «Лугарі»: шашлик + катання на конях + куліш = 120 грн.
12. Виїзд на Біляївські озера: катання човнами й катамаранами, купання.
13. Харків: зоопарк + театр + оглядова екскурсія містом = 400 грн.
Виїзд о 5:00, повернення о 24:00.
14. Азовське море — Білосарайська коса: на три дні з харчуванням = 110 грн за день.
Не вказуватиму правильних варіантів, вони очевидні. Ні, звісно, це не означає, ніби не можна зовсім нічого. Дорога до Сєверодонецька навпростець — 500 грн (в один бік). Мандрівка до Криму комфортабельним туристичним автобусом включно з поромним перевезенням — 4600 руб. (в обидва). Практично окрема подорож, якщо судити з вартості. Відпочинок у міні-готелях Ялти й Коктебеля профспілки пропонують по 600 руб. з особи за добу без харчування. Якось надто вже змінилися ціни за практично старих доходів. Якщо орієнтуватися на прайси, то ми зажили явно краще, бо ж нам пропонують таку вартість проїзду та помешкання — і погоджуємося. Життя не стоїть на місці.
Читайте також: Дрібні радощі
Щоб вибратися до Москви на заробітки, потрібна стартова сума. Немає грошей — не знайдеш праці. Немає грошей — не виїдеш. Немає грошей — викручуйся якось удома. А дозвілля найчастіше люди охоче придумують собі самі, виходячи з місцевих реалій: прогулянка містом безплатна. Виставки снарядів та бойової техніки чекають на туристів просто неба. Обід у нововідкритому (як Фенікс із попелу) «Бургеримі» замість McDonald’s коштує скромненько — рублів 350–400 з відвідувача. Це так, щоб залишитися з легким відчуттям голоду. Хоча туди, мабуть, ходять не по їжу. А якщо потрібні зовсім бюджетні варіанти, то можна зі своїм пивом посидіти на літньому майданчику того ж таки «Бургерима» — не проженуть. А з горілкою — на зелених газонах парку Першого Травня, традиційно відкритого саме в День солідарності трудящих. Шашлик на тамтешніх літніх майданчиках коштує 80 руб. за 100 г + 40 руб. за порцію соусу.
1 травня в середмісті Луганська запрацював «Бергофф», що символізує комфортне дозвілля і смачну їжу для всіх небідних жителів. На відкритті зібралося стільки люду, що варто було фотографувати. Від 6 травня діє знаменитий «Па, де Прованс» на вулиці Карла Маркса в історичному центрі міста. І це при тому, що кафе було одним із перших об’єктів, у які поцілили, кухня постраждала найдужче, а весь декор та ліхтарі на вході були просто покрадені. Та навіть за таких збитків власники зуміли запустити його у форматі колишньої чебуречної, про яку пам’ятають і знають усі. До зміни господарів у цьому «історичному» місці завжди були найсмачніші й найдешевші чебуреки. Певна річ, аби не загубити марку ресторану, тепер їх робитимуть із найкращих сортів м’яса та сиру, а ще там будуть вареники, пельмені й картопля — те, що можна готувати в похідно-польових умовах і в такій поруйнованій кухні. Цікава річ: їдальня «Флагман» на тій-таки вулиці навпроти ресторану «Па, де Прованс» закрилася напередодні, пропрацювавши менш ніж півроку. У цій частині міста не діють офіси, а людям бракує грошей, щоб пообідати в такій точці за дуже демократичних цін і майже домашнього асортименту.
Читайте також: Розіпни!
А ось ресторан відкрився з абсолютно протилежних причин: луганчани хочуть колишнього життя, старих місць дозвілля, звичного обслуговування й комфорту. І це при тому, що до війни він теж мав репутацію найкращого й найдорожчого в Луганську. Власне, щоб зрозуміти, як і чим живе нині заможний прошарок населення, достатньо пройтися «злачними» місцями. Піцерія «Ліра» навпроти БК імені Лєніна міцно зайняла позиції улюбленого закладу всіх «військових»: зручні закриті кабінки, їжа, яку можна взяти із собою, замовлення й доставка за телефоном. Ресторанчики японської кухні «Сушимі» працюють на довоєнних обертах. Піца найменшого діаметра — від 200 руб., суші — від 60 руб. за порцію. Їм віддають перевагу
«золота молодь» і студенти.