«Наприкінці 2013-го – початку 2014 року загострилася ситуація на Україні. У лютому 2014-го легітимний президент країни Віктор Янукович був позбавлений влади, а влада перейшла до опозиції. Одним із її перших рішень стало скасування закону про статус російської мови і введення заборони на її використання нарівні з українською. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, що входила до складу України, відмовилася підкорятися київській владі», – так починається новий, «кримський» параграф у підручниках з історії для учнів 9-х класів загальноосвітніх шкіл. Певна річ, це школи неозорої Російської Федерації…
Виходячи з логіки авторів підручника (їх аж троє – Алєксандр Данілов, Людміла Косуліна та Максім Брандт) – логіки, ймовірно, узгодженої і на вищому рівні – «каталізатором» кримського питання стало саме скасування закону Колесніченка – Ківалова. Про те, що скасування згаданого закону, «прощання» з яким швидко ветував тодішній в. о. президента, так і не набуло чинності, – ані слова. І, тим більше, ані слова про те, що на території нині анексованої Автономної Республіки, що входить до складу України, давним-давно діяв власний закон про мови. Закон, до якого Верховна Рада України не мала жодного стосунку.
Після прийняття закону Колесніченка – Ківалова кримчани й справді суто формально подякували «дєду за побєду»: 16 серпня 2012 року, за тиждень після підписання мовного закону Віктором Януковичем, Севастопольська міськрада надала російській мові «омріяний» регіональний статус. Утім, Севастополем і обмежилося. Адже ще до того на півострові діяла своя Конституція. У документі було чітко окреслено право використання кримчанами трьох мов.
«Закон, який був ухвалений, нового нам нічого не дає. Тому ми прийняли рішення використовувати Конституцію Криму, за нею діємо й працюємо», – казав у 2012 році голова ВР АРК Володимир Константинов.
Своя програма «розвитку та захисту» мови Пушкіна дуже давно діяла, скажімо, і в Одесі. На Донеччині і днем зі свічкою неможливо було знайти української школи, а в «українізованому» Миколаєві роками боровся за право хоч де почути та побачити українську знайомий всім ЗМІ регіону пенсіонер Анатолій Ільченко.
Читайте також: Правда про мовний закон Колісниченка-Ківалова
Одне слово, «обурення» Сходу скасуванням мовного закону стало просто черговим блефом, а подекуди, як у випадку з Кримом, і відвертою та недолугою брехнею російських та проросійських ЗМІ, тоді як справжнім каталізатором напруження виступали зовсім інші фактори.
Україна тим часом залишилася без іще однієї потенційної перемоги Євромайдану – мовної. Адже сьогодні, після ветування скасування закону, ми й далі живемо «за московським часом», тобто в країні й досі діє закон Колесніченка – Ківалова.
«Хороший той закон чи поганий – це окрема історія. Моя пропозиція – розбиратися потім з мовами, з історією. Ми потім розберемося, коли країну збережемо», – згаряча пояснив вето Арсеній Яценюк.
Питання збереження мови, хай там як, – теж питання державної безпеки. Тому вже наступного дня після вето на скасування закону Колесніченка – Ківалова Верховна Рада згадала, що протестувати може не тільки Схід, а й Захід із Центром. До того ж мовний Майдан в Україні вже був.
В очікуванні відповіді
Першим кроком Верховної Ради назустріч вирішенню питання з «дієздатністю» закону Колесніченка – Ківалова стало створення робочої групи з підготовки нового закону про мови. Тимчасова спеціальна комісія з підготовки проекту закону про розвиток і застосування мов в Україні почала свою діяльність 4 березня 2014 року згідно з відповідною постановою українського парламенту.
Читайте також: Право і мова. Державна мова як складник державотворення
Трохи більш ніж за місяць – у середині квітня – комісія вже відзвітувала про перші результати своєї роботи. Як розповів у Верховній Раді голова ТСК віце-спікер ВР Руслан Кошулинський, за основу нового закону було вирішено взяти законопроект, розроблений групою під керівництвом екс-президента України Леоніда Кравчука, – він передбачає гармонійне використання всіх мов «на підставі усвідомлення того, що державною мовою в Україні є українська». Крім того, цей проект позбавляє місцеві органи влади права втручатися у 10 статтю Конституції України, залишаючи такі питання винятково в компетенції Верховної Ради.
Члени комісії узгодили назву законопроекту – «Про порядок застосування мов в Україні» – і спрямували новий мовний закон на європейську експертизу. Зокрема, до Венеціанської комісії – дорадчого органу Ради Європи з питань конституційного права, що надає висновки про відповідність проектів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям.
«З Венеціанської комісії відповіді ще немає», – повідомив Тижню Руслан Кошулинський. Коли саме надійде відповідь з Європи – експертна оцінка й поради, що дадуть змогу удосконалити законопроект, – члени української ТСК, певна річ, знати не можуть. Відомо інше: виконана наразі українська частина роботи проходила в дуже складних умовах. Як розповіла Тижню Ірина Фаріон, комісія була змушена працювати без кворуму, оскільки її засідання ігнорували представники КПУ, ПР і партії УДАР. Напрацьовані без кворуму поправки до «основи», однак, також поїхали до Європи.
Читайте також: Понад 70% громадян виступають за українську мову як єдину державну
Що заважало відвідувати засідання тим, хто цього робити не захотів? У випадку деяких з них відповідь очевидна. Це передусім стосується Світлани Фабрикант – однієї з небагатьох народних обранців без вищої освіти. Представниця нинішньої опозиції, що увійшла до ТСК, але не забажала працювати в її складі, нині презентувала українцям власні напрацювання. Це законопроект «Про офіційний статус російської мови в Україні», який унесли на розгляд парламенту два депутати – сама Світлана Фабрикант і Сергій Ківалов, співавтор нині чинного закону.
Документ, який пропонує надати російській мові практично статус другої державної в Україні, не має жодних шансів бути прийнятим у сьогоднішньому парламенті, упевнена Ірина Фаріон. Навіть більше, на думку пані Ірини, автори законопроекту порушують чинне законодавство України. Звернення з цього приводу, розповідає політик, вона вже скерувала до СБУ.
Утім, крім недоречності перебування авторів законопроекту на волі та при владі ініціатива Ківалова – Фабрикант має й інші нюанси. Їх озвучує Руслан Кошулинський. «Законопроект Ківалова – Фабрикант – погіршена форма наявного закону Колесніченка – Ківалова», – підкреслює віце-спікер у розмові з Тижнем. І додає: «Це технологічна спроба, зареєструвавши цей законопроект, не дати зареєструвати інший».
Тобто спробувати вкотре «розвести як кошенят» учорашню опозицію? Можливо. Чи вдасться проросійським силам це зробити, покаже час.
Разом із тим усі сьогоднішні напрацювання парламенту – як влади, що прагне централізувати прийняття мовних рішень, так і опозиції, яка мріє остаточно «легалізувати» російську мову у всіх сферах життя українців незалежно від регіону, – можуть так і залишитися на папері з огляду на останню заяву нового президента. «Я переконаний, що левова частка проблем, починаючи від проблем застосування мови, зокрема російської, на території громади, – це будуть повноваження місцевих органів влади», – сказав Петро Порошенко на останньому засіданні РНБО.