Наприкінці жовтня в Києві відбулася міжнародна конференція, присвячена річниці введення в дію нового Кримінального процесуального кодексу (КПК) України. Свого часу влада подавала цей документ як величезне досягнення в поліпшенні вітчизняної правоохоронної системи (див. Тиждень, № 13/2013). Головний автор і куратор законопроекту, радник президента Андрій Портнов, зокрема, запевняв, що новий КПК цілком покладе край тортурам у міліції. Конференцію відвідали поважні представники європейських інституцій та особисто посол ЄС Ян Томбінський. Утім, із обговоренням КПК та його практичних результатів не дуже склалося. Головним меседжем української влади натомість стали заяви того самого Портнова про те, що опозиція, мовляв, «блокує» євроінтеграцію, гальмуючи ухвалення закону про лікування Юлії Тимошенко за кордоном у редакції владної більшості. Директор з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи Крістос Джіакумопулос, один з учасників заходу, розповів Тижню про погляди Страсбурга на реформи в Україні по суті.
У. Т.: Рада Європи відстежує реформи, які проводяться в Україні у правоохоронній системі. Якою буде її роль в експертній оцінці рівня прогресу, досягнутого в питаннях верховенства права, реформи судочинства та правоохоронних органів за так званим списком Фюле до саміту Східного партнерства у Вільнюсі?
– Рада Європи не може давати жодних оцінок щодо виконання названих критеріїв. Вона може висловлюватися стосовно специфічних питань, на які поширюється її компетенція, як-от Кримінальний процесуальний кодекс, новий варіант закону про прокуратуру, закон про адвокатуру, майбутній закон про Державне бюро розслідувань, закон про міліцію. Ідеться також про правові рамки й правові гарантії, які забезпечують незалежність судової системи, – чи все це сумісне з європейськими стандартами. Крім того, моніторинг згаданих законів відбувається через механізми в Європейському суді з прав людини, Комісії з протидії та запобігання тортурам, Комісаріаті з прав людини та через інші структури Ради Європи, представники яких регулярно проводять моніторингові візити і співпрацюють з українською стороною.
У. Т.: У березні Рада Європи започаткувала проект підтримки реформ кримінальної юстиції в Україні. Наскільки цей проект просувається на рівні співпраці з українськими владою, прокурорами та суддями? Чи готові всі вони до змін?
– Як на мене, тут потрібно розрізняти дві речі. Перша – це створення правових рамок, що відповідатимуть європейським стандартам, і правового поля, яке сприятиме дотриманню прав людини та верховенству права, включаючи загальну повагу до принципів демократії в контексті здійснення кримінального правосуддя.
Я маю сказати, що українська влада останнім часом перебуває під певним тиском. Не через те, що це було для неї сюрпризом, а тому, що впродовж тривалого часу вона не здійснювала достатньо потрібних дій. Починаючи з 2010 року було зроблено кілька рішучих кроків щодо адаптації згаданих юридичних стандартів, які спиралися на попередню взаємодію з Радою Європи, зокрема рекомендації Венеціанської комісії. Чимало завдань, необхідних для реформування системи правосуддя у вашій країні, українське керівництво разом зі згаданими вище інституціями, зокрема ПАРЄ, вже виконало раніше. Це база, на яку спираються реформи сьогодні.
Протягом останніх років, особливо 2012-го, ця робота значно інтенсифікувалася. Українська влада безпосередньо залучена до всіх тих процесів.
Друге – те, що ще потрібно зробити і на що треба звернути найбільшу увагу. Я маю на увазі імплементацію. Для неї недостатньо лише схвальної реакції представників влади вищого рівня. Для вдалої реалізації реформ вони мають бути сприйняті на рівні тих, хто щодня займається практичними питаннями застосування нового законодавства. Прокурори, судді, адвокати часто і досі грають за давно встановленими правилами. Наступний крок у запровадженні реформ має бути дуже інклюзивним і стосуватися імплементації на щоденному рівні. Щоб усі правозастосовці, як-от адвокати, судді, прокурори, пересічні міліціонери, у себе на місцях, а не лише в політичному полі запроваджували нові засади здійснення кримінального правосуддя.
У. Т.: Близько місяця тому за ініціативи Адміністрації Януковича в українських медіа з’явилась інформація про майбутню реформу міліції. Чи обізнана вона з цими планами української сторони?
– Питання щодо реформування міліції наразі не входили до переліку питань співпраці між Україною і Радою Європи. Звісно, це одна з перспектив, частина реформи кримінального судочинства, однак із нею ми поки що не працювали. Наразі лише спостерігаємо за процесом. Проте РЄ хотіла б бути більш залученою в цю сферу, і я вірю, що в майбутньому ми матимемо таку нагоду. Та поки що Страсбург не виробив позиції в цьому питанні.
Читайте також: Що думають депутати про підписання Угоди та звільнення Тимошенко
Втім, у Раді Європи неабияк стурбовані виявленими випадками жорстокого поводження міліціонерів під час арештів чи одразу після них. Це те, на що варто звернути увагу. Чи буде згадане питання вирішено в рамках нового закону про міліцію або інших документів, залежить від української влади.
У. Т.: Наскільки критичною, на ваш погляд, є ситуація з реформуванням прокуратури? Свіжий варіант відповідного законопроекту нині перебуває на розгляді ВР. Чи має Рада Європи інформацію від української влади, що всі застереження європейських експертів та інституцій було внесено до цього документа?
– Реформа прокуратури є однією з найсуттєвіших складових реформи кримінального правосуддя. Йдеться про те, що прокуратура радянського зразка має бути замінена сучасною структурою європейського штибу. Ми інтенсивно працювали разом з українською владою над цим питанням.
Закон про прокуратуру особливо важливий з огляду на те, що він встановлює межі функціонування цього органу. Початковий законопроект дістав схвальну оцінку Венеціанської комісії та експертів із директорату з прав людини. За їхньою оцінкою, цей документ є важливим кроком, який істотно змінює роль прокуратури. Однак є кілька речей, які потребують прискіпливої уваги, і Венеціанська комісія окреслює їх дуже чітко.
Йшлося про певні функції поза межами кримінальної юстиції, які лишаються в компетенції прокуратури, щодо яких і експертам, і самій комісії не все зрозуміло. На їхню думку, частину повноважень треба передати іншим органам правосуддя. Також певні питання досі викликали ті статті, які гарантують незалежність прокуратури і прокурорів, а також низка положень, що стосуються дисциплінарних проваджень. Усе це потрібно уточнити в проекті відповідного закону, і ми маємо надію, що рекомендації висновку РЄ будуть взяті до уваги.
Законопроект перебуватиме на розгляді ВР, однак станом на сьогодні ані Венеціанська комісія, ані інші експерти ще не бачили фінального проекту закону про прокуратуру, тобто того тексту, який був створений після врахування усіх зауважень Венеціанської комісії впродовж останніх 7–10 днів. Хочеться висловити сподівання щодо невідкладного ухвалення і запровадження нового Закону «Про прокуратуру», який відповідав би європейським стандартам. Дозвольте запевнити, що Рада Європи готова і далі надавати підтримку в здійсненні реформ у сфері правосуддя в Україні.
У. Т.: Стосовно справи Юлії Тимошенко: чи мають європейські країни законодавство та досвід щодо відрядження ув’язнених на лікування за кордон, а тим паче їх повернення потім назад у тюрму?
– На мій погляд, немає законодавства, яке чітко регулювало б такі випадки. Однак немає й законів, які б забороняли це робити. Тут потрібен дуже прагматичний підхід. Якщо насправді є потреба в лікуванні за кордоном, то я не бачу причин, чому воно не повинно бути проведене. Звичайно, у міжнародній практиці є подібні прецеденти, і їх неважко знайти. Забезпечення такої медичної допомоги, якщо це потрібно для збереження здоров’я чи життя людини, підкреслюю, є зобов’язанням відповідно до Європейської конвенції з прав людини. Те, за якими законами чи механізмами це має бути врегульовано, цілковито належить до компетенції зацікавленої держави.