З усіма наслідками, які випливають із цього.
Цього дня у Москві на Красній площі, поблизу Лобного місця, активісти російського протестного руху спробували було відтворити події 45-річної давнини, коли вісім учасників радянського дисидентського руху організували акцію проти радянського воєнного вторгнення до Чехословаччини. Тоді, у 1968 році, Костянтин Бабицький, Тетяна Баєва, Лариса Богораз, Наталія Горбаневська, Вадим Делоне, Володимир Дремлюга, Павло Литвинов і Віктор Файнберг рівно о 12 годині дня розгорнули плакати з гаслами « At 'žije svobodné a nezávislé Československo!», «Ганьба окупантам!», «Руки геть від ЧССР!», «За вашу і нашу свободу!». та інші. Впродовж кількох хвилин демонстранти були заарештовані співробітниками міліції і КҐБ у цивільному, які патрулювали Красну площу, побиті і доставлені у відділення міліції. Нині на площу вийшла Наталія Горбаневська, кілька друзів і родичів учасників тієї акції та представники нового покоління правозахисного і протесаного руху.
Ви будете сміятися, але події таки вдалося відтворити майже в повному обсязі. По-перше, до Лобного місця маніфестантів не пустили – його обнесли тимчасовою металевою огорожею. По-друге, впродовж кількох хвилин мєнти (тепер вони звуться поліцією) та «товариші в цивільному» розігнали акцію. По-третє, з рук Наталії Горбаневської видерли і тут же подерли плакат «За вашу і нашу свободу!». По-третє, десятьох учасників події (включно з деякими журналістами) «запакували» в автозак і відвезли у поліцейський відділок, а кореспондентці «Нової газети», котра вела зйомку, розбили фотоапарат. У відділку цих десятьох (ось їхні прізвища: Надія Мітюшкіна, Михайло Шнейдер, Олена Макарова, Марфа Лавинська, Сергій Шаров-Делоне, Олексій Давидов, Роман Петрищев, Олександр Риклін, Ніна Фальковська, Георгій Гришко) потримали кілька годин, а потім відпустили, склавши протоколи і призначивши суд на 29 серпня.
І хоча цього разу нікому не вибили зуби (як тоді Віктору Файнбергу), і хоча сьогодні нікого не відправлять за участь у маніфестації до психіатричної лікарні спеціального типу, і хоча нікого вже не судитимуть за статтею Кримінального кодексу РРФСР 190-1 («розповсюдження наклепницьких вигадок, що ганьблять радянський суспільний і державний лад»), проте учасникам інкримінується нинішній аналог тодішньої кримінальної статті 190-3 («групові дії, що грубо порушують громадський порядок»).
Читайте також: Протести у Росії можуть посилитись
А гасло «За вашу і нашу свободу!» так і залишилося крамольним…
Ввечері того ж дня поліція затримала опозиційного кандидата в мери Москви Олексія Навального. Його під час зустрічі з виборцями у Сокольниках на виході зі сцени взяли під руки, перепровадили до автозаку і певний час возили колами по місту, а потім висадили. У прес-службі ГУВС Москви журналістам заявили, що одного з кандидатів у мери, мовляв, запрошували в поліцію для бесіди у зв’язку з допущеними порушеннями при проведенні масового заходу. «Ці порушення призвели до ущемлення прав і законних інтересів інших громадян», – заявили в поліції. Що ж, і такі форми роботи з незгідними у радянські часи існували і звалися вони «профілактуванням»…
Те ж, що Навального поки що залишили на свободі, очевидно, пояснюється дуже просто: хтось із радників пояснив «людям, котрі приймають рішення»: дві такі акції з боку влади впродовж одного дня – це забагато. Явний перебір.
Читайте також: Хто нам Навальний?
Хоча насправді й брутальний розгін акції в пам’ять про події 45-річної давнини є перебором. Цим самим «кремлівські чекісти» продемонстрували не лише своє небажання миритися з існуванням нинішнього протестного та правозахисного руху, а й висловили солідарність зі своїми колегами часів радянського тоталітаризму та з інтервенціоністською політикою Брежнєва. Маємо ще один публічний ляпас, які Путін так любить давати західним лідерам, і політичним елітам та народам Чехії та Словаччини. При цьому російський президент переконаний, що західні політики мовчки проковтнуть і це приниження – адже їм потрібні енергоносії та інші ресурси Росії. Що ж, розрахунок небезпідставний: досі все так і було, ніхто з «перших людей» світу не те що не став дибки, а й не оцінив належним чином політику «національного лідера» Російської Федерації; провідні ж мас-медіа світу відреагують на те, що сталося, хіба що кількома рядками або короткими замітками. От якби на Красній площі влада розігнала демонстрацію геїв, тоді, мабуть, усі кричали би про брутальні порушення прав людини в Росії та знову закликали до бойкоту сочинської Олімпіади…
…Офіційна Прага відреагувала на розгін маніфестації здивуванням. МЗС висловило сподівання, зо учасники акції не будуть покарані, бо ж ідеться про «визначну подію спільної чесько-російської історії». Як саме відреагувала Братислава, на момент написання статті було невідомо.
Але так чи інакше, події 25 серпня у Москві виявили й інше: у Росії, попри все, є чесні та незалякані люди, котрі продовжують справу боротьби з неправедною Системою, розпочату їхніми попередниками-дисидентами. І попри не надто значну кількість таких людей, влада «кремлівських чекістів» їх панічно боїться, бо ж ідеться про ті краплі, які точать камінь – навіть наче й міцних, побудованих на століття, споруд Луб’янки та Кремля.