Кредитні історії

 

Власне, ми пояснюємо клієнтам дві речі. Перше, що банк – це не благодійна організація, гроші просто так не дарує. Друге, які будуть юридичні наслідки того, що вони не платять.

 

До переліку наших послуг входять повернення кредитів, проведення соціологічних опитувань і реклама товарів. Виглядає це все як call-центр: купа операторів сидять на телефонах, дзвонять людям, які брали кредити, і намагаються переконати їх повернути гроші. А потім складають про такі розмови звіти.

 

Поміж найпроблемніших клієнтів ми розрізняємо три типи: алкоголіки, наркомани та люди, залежні від гри. Недавно наша операторка заспокоювала когось по телефону. Виявилося, син довів матір до могили. Спочатку був нормальною дитиною, добре вчився. Закінчив школу на відмінно, вступив до вишу, одружився, та почалися проблеми – гра на гроші, в автоматах. Виносив усе з дому. Минулої зими померла мати, не витримало серце. Вона була вчителькою, на похорон прийшли її колишні учні – багато заможних і серйозних людей. Скинулись, передали гроші батькові, сказали, «хотіли, щоб у неї був пам’ятник, така була гарна людина». Син дізнався якось про ці гроші – 20 тис. грн – у самого боргів як шовків, прийшов до батька й каже: «Дай мені ці гроші, я зав’яжу, вилікуюся, почну нове життя». Батько віддав, а той програв їх першої ж ночі. Тому батько його плакав у слухавку – ні пам’ятника, ні сина.

 

 

Банки зазвичай не обманюють клієнтів після виплати кредиту. Вони заробляють за допомогою хитрих угод, які ніхто до кінця не читає. Приховують справжню ціну позики. Взяти яку-небудь угоду про надання кредитної картки – чотири сторінки дрібного шрифту. В одному місці, такими буквами, що не прочитаєш і під лупу, написано, як гасити борг, щоб не було штрафних санкцій.

 

А от кредитні спілки – це щось. Оформлювали кредит мати й син. Схема така: спочатку береш гроші, потім – товар. Жінка оформила всі документи, але товар її не влаштував. От вона пішла й відмовилася від кредиту, й при ній порвали документи. Жодних претензій. А син її, який теж передумав брати товар, не прослідкував, щоб в його присутності папери порвали. Й от тепер виходить, що юридично в нього цей кредит є – й ми повинні його вимагати. Це, до речі, проблема.

 

Як нараховуються відсотки в кредитних спілках, ніхто з нас не знає й вирахувати не може. А люди, з якими ми розмовляємо, вимагають від нас пояснень, звідки що береться, чому така сума боргу, штрафних санкцій і відсотків. Ми намагалися з однією спілкою зв’язуватися і отримати хоча б якийсь зразок угоди. Нічого не вийшло, вони на співпрацю не пішли.

 

Для того, щоб закрити кредит, мало сплатити всі гроші. Люди про це не знають і ловляться в пастки. Тому найкращий варіант – отримати документ. Коли ви оплатили останній внесок, їдьте до кредитного інспектора, з квитанціями й іншими паперами, та вимагайте розписку, що ви повністю розквиталися – з усіма реквізитами, штампом, підписом і печаткою. Різне буває – інколи з вини кредиторів, іноді розрахунок між банками не так пройшов – і от у вас до суми боргу трохи додалося. А за якийсь час це вже стає зовсім не мало.

 

Квитанції, до речі, треба зберігати весь час, у жодному разі не викидати й не губити, навіть коли ви закрили кредит повністю.

 

Кажуть, що на ринку вже діють антиколекторні компанії. За певний відсоток вони надають корисні юридичні консультації, як протидіяти колекторам і не віддавати кредитів. І є чутки, що вони належать тим самим людям, що й колекторні фірми: як не в одному місці, так в іншому – але клієнта зловлять, і хоча б частину грошей із нього отримають.

 

 

У мене був випадок, коли гроші взяв, наприклад, не Семен Семенович, а його молодший брат. Я запитую в ще одного їхнього родича, який розказував мені всю цю історію: «Він силою на нього кредит оформив, тримав його, погрожував?» – «Ні. Підписував усе сам, молодший брат – до речі, вже двічі судимий – наобіцяв золоті гори, й набрав на ім’я старшого сім кредитів». Ось така братська любов. Є взагалі фантастичні варіанти, коли кредит для людини бере сусідка. Марфа Василівна попрохала Василину Петрівну, щоб вона взяла на неї кредит. Та підписала документи, тому що в першої, бачте, на той момент не було якоїсь довідки. Ну та ж підписала, бо таки улюблена сусідка, куди вона дінеться. Дзвониш їй щодо боргу, а вона каже: «Так я ж не брала кредит, це сусідка! Вона мені казала, що все виплатить». Я говорю – жодних надходжень за цим кредитом не було, платежів немає. Петрівна йде розбиратися – дзвоню знову, а вона: «Так сусідка сплачує, сама мені про це сказала, ви не повірите!» Я кажу: «Тоді дайте мені мобільний сусідки. Дзвоню – відповідають, що вона на городі, на дачі, на базарі, на роботі, бозна де».

 

І таких історій дуже багато. Беруть кредити кум кумові, родич родичеві, друг для друзів тощо. Був варіант: «Давай я на тебе візьму машину, буду сплачувати кредит потихеньку». Взяв, поїздив трохи, розбив, поставив десь у гараж, і вже вона йому не потрібна. Борг виплачувати він теж не хоче. Тоді починаються проблеми в того, довірливого, на кого цей кредит оформлений.

 

Або ще таке, телефоную якось одній жінці. «Що вам від мене потрібно? Так, я кредит брала на холодильник, але сплачувати його не збираюся, тому що він зламався, стоїть тут у кутку. Забирайте, якщо хочете».

 

«Мені потрібен такий-то і такий-то. – Це мій син. А що вам треба? – Я з колекторної компанії, він винен банку гроші. – А що за кредит? Боже, я про такий ще навіть і не чула. А скільки він винен? Хоча яка мені різниця, він все одно сидить. А на мені – двоє дітей. – А де їхня мати? – Мати їхня, отримавши за другу дитину гроші, так і не з’являється. Де вона пропала, я навіть не знаю». Дітям: одному – два, іншій – три.

 

 

 

 

Колектори працюють у двох напрямах – за комісійну винагороду, чи викуповують усю суму позик. Якщо це комісія, то ми починаємо працювати з боржником, якщо він затримує платіж на два місяці. Якщо це викуплений кредит – то його не платять зазвичай уже кілька років. Наразі такий з найстаріших – 4-річний. Найбільше в роботі в нас боргів за 2006 і 2007 роки, і невиплат за останній час додалося.

 

Натомість клієнтів у зв’язку з кризою стало менше. Один банк, який мав розміщувати в нас замовлення, щоб ми працювали з його боржниками по споживчих кредитах, цього тижня попередню угоду скасував. Схоже, для них зараз дрібні боржники, якими ми займаємось, не пріоритет – напевно є інші, значно серйозніші проблеми.

 

Злісним боржникам байдуже, що їх можуть судити за невиплату кредиту, що вони комусь винні, якийсь там відсоток росте. Тільки одного разу слухавку взяла жінка, сказала, що з чоловіком, який взяв кредит, уже розвелася, та не хоче, щоб її майно забрали за борги екс-чоловіка, тому кредит сплачуватиме. Потім сама з ним розбереться.

 

Раніше можна було спробувати боржника залякати. Зараз уже не вийде, останнім часом усі наші розмови записуються, й можна отримати за такі фокуси по голові. Один клієнт, котрий винний 15 тисяч, постійно обіцяв дівчині-операторці, що почне повертати борг, і спочатку заплатить третину. Нарешті вона не витримала й поскаржилася ще одному оператору – хлопцеві. Той набирає боржника, і починається така розмова: «Я судовий виконавець щодо вашого кредиту. Пройшов суд, за його рішенням у вас буде вилучатися житлова площа за борги. – Як це, чому, за яким правом?! Мені щойно дівчина дзвонила, ми домовились, я п’ять тисяч заплачу. – Дівчина ще не знала, що за вашою справою відбувся суд і помилково вам зателефонувала. Суд пройшов без вас, тому що справи по кредитах можуть розглядатися і за наявності лише однієї сторони. (Брехав, звичайно, немає в законі такого положення.) І з понеділка ми вже заселяємо мешканців. Яка у вас жилплоща – 2-кімнатна квартира? Так-от, в одній кімнаті житиме троє наших людей. Але є шанс: якщо ви заплатите ці 5 тисяч, подивимось, може, керівництво піде вам назустріч. Це не від мене залежить…» Не знаю, чи, зрештою, заплатив той чоловік, але понервувався добряче.

 

 «ІНОДІ СТРАШНО, ІНОДІ СМІШНО»

 

Люди чомусь часто залишають телефони сусідів. Буває дзвониш, а тобі говорять: «А, це з приводу сусідки, а я думала, що ви з передачі «Жді мєня» !

 

Розмовляю з чоловіком. Він розповідає, що в нього й у дружини виявили туберкульоз. «Дитина не захворіла дивом, – каже. – Я знаю, що помру. Жінка помре точно, тому що в неї остання стадія. Якщо чесно, то в мене немає жодного бажання платити, бо стільки проблем, що про цей кредит і думати не хочу». Що таким людям казати – інколи просто губишся.

 

Не можна приміряти на себе життєві ситуації клієнтів. Колега моя говорить: «Як страшно буває комусь дзвонити! Ти живеш, ростиш дітей, телефонуєш 21-річному боржникові, а його мати відповідає: «Що ви мені дзвоните! Мені все одно де він, що з ним. Він наркоман, понабирав цих кредитів, і хай живе де хоче та як хоче». А у мене маленький син, вкладаєш у нього душу – й хто знає, як воно потім обернеться». «Ну, –кажу, – раз ти вкладаєш у нього душу, значить усе повинно обернутися добре».

 

Буває смішне спілкування. Говорю: «Записуйте реквізити: отримувач… – Отримувач? Це що, українською? Ми ж у Донецьку, української не розуміємо. Давайте мені російською. – Ну, російською буде «получатель». – «Та ні, дівчино, я пожартував, я вже все записав». Робота ця мені подобається. Спілкуєшся з різними, часом дуже цікавими, людьми, а тобі ще й гроші за це платять.