Нарікання на те, що український товар не чекають у ЄС чи третіх країнах, лише засвідчує небажання проросійського бізнесу змінюватись і демонструвати гнучкість. Про це у своєму матеріалі для Тижня пише оглядач Олександр Крамар.
За його словами, натомість ті, хто хоче й докладає зусиль, поступово знаходять можливості й своє місце на альтернативних майданчиках.
"При цьому часто не обов’язково навіть конкурувати з європейськими компаніями — досить робити це з азіатами або ж фірмами інших країн поза межами Євросоюзу. Хоч і повільніше, ніж хотілося б, Україна інтегрується також у виробничі ланцюжки провідних ТНК", – пише журналіст.
Крамар пояснює, що на постачання до ЄС існують квоти й обмеження, але це ускладнює вітчизняний сировинний експорт і не створює жодних перешкод для постачання з України більшості готових промислових товарів.
Журналіст наводить дані про те, що невелике скорочення загального українського експорту до ЄС у 2013–2015 роках (на 6,1%, від €12,5 млрд до €11,73 млрд) сталося головним чином за рахунок сировинних товарів. Наприклад, вивезення мінеральних продуктів зменшилося на 38,9%, насіння олійних — на 38,2%, необроблених чорних металів — на 22,8%.
Натомість постачання літальних апаратів зросло у 2,6 раза, продуктів із м’яса та риби — у 2,5, скловиробів — у 2,4, продукції суднобудування — у 2,1, автотранспорту — в 1,8, алкогольних та безалкогольних напоїв — в 1,7, меблів — у 1,5 раза, приладів — на 36%, цукру та кондитерських виробів із нього — на 35%, какаопродуктів — на 30%, електротехнічної продукції — на 15%, інших машин та обладнання — на 8%.
"Те, що наразі наш експорт до ЄС справді головним чином все ще сировинний, — є наслідком ситуації, яка сформувалася до укладення Угоди про асоціацію. А її наслідком стає протилежна тенденція: до активного нарощування поставок готових, переважно промислових товарів, на тлі скорочення продажів сировинних. І те, що зациклена на «традиційних ринках» та експлуатації привласнених застарілих радянських промислових потужностей частина українського «бізнесу» не здатна їх створювати і просувати, — це не проблема ЄС чи Угоди про асоціацію", – підсумував оглядач.
Детальніше читайте в черговому номері Українського тижня