Євроінтеграція України не має відбуватися ціною втрати власної економічної та підприємницької суб’єктності та перетворення її на акціонерне товариство, контроль над яким матимуть іноземні власники. Навіть якби вони зробили його сучасним і позірно високотехнологічним. Про це на сторінках Тижня пише економічний експерт Олександр Крамар.
За його словами, потрібна політика вирощування «з нуля» або з наявних зародків численного, конкурентного неолігархічного бізнесу, національних чемпіонів. Тих, хто орієнтувався б на пріоритет синергії зростання свого та країни, «збільшення національного пирога» в інтересах більшості. Без формування цього країна не може розраховувати на економічну незалежність і суб’єктність.
«У цьому сенсі завдання вітчизняної політичної еліти — обстояти позицію про те, що зростання доходів, створення та збереження нових робочих місць у країні, а отже, збільшення ємності українського ринку для європейських товарів має відбуватися не через поглинання ключових сегментів вітчизняної економіки європейськими/західними ТНК чи великим бізнесом ключових європейських держав. Так було, наприклад, у країнах Центрально-Східної Європи. Умовою має стати збереження панівних позицій українського бізнесу в ключових сферах національної економіки. Причому в тих випадках, де він досі слабкий або й відсутній, — закріплення за Україною права на державну політику сприяння його появі та стимулювання до швидкого зростання», — пояснює Крамар.
Водночас, зауважує експерт, не варто боятися, що це загальмує інтеграцію України до таких формальних інституцій, як ЄС. Адже якщо згадані процеси відбуватимуться без чи навіть всупереч умові зміцнення та динамічного зростання української економіки, то можуть більше нашкодити, ніж стати корисними.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»