Мапи можуть вводити в оману. Погляньмо на північний схід Європи, де виокремлюється 70-кілометровий кордон між Литвою і Польщею. Із південного сходу розташувалася Білорусь — нині російська сатрапія. Із північного заходу — високомілітаризований російський ексклав Калінінград. Теоретично Кремлю завиграшки захопити цей відтинок території і відрізати країни Балтії від Європи.
У настільній грі такий сценарій міг би спрацювати. Але в реальному житті навряд. Минулого тижня у Литві й Польщі я на власні очі спостерігав за реальною геополітикою прикордонних земель.
Почався мій візит із Дев’янішкеса — півострівця литовської території, що впирається в Білорусь. Із Білоруссю його сполучає єдина дорога, яка проходить в кількох метрах від прикордонної огорожі. Апокрифічна історія пояснює дивну форму містечка зустріччю, на якій Сталін буцімто лишив свою люльку на мапі, коли визначалися внутрішні кордони Радянського Союзу. Ніхто не наважився відсунути особисту річ диктатора, тож картографи обвели люльку.
Читайте також: Небезпечна бездіяльність Заходу
Дев’янішкес добре захищений від вторгнення, але не військового. Наразі загрозу становить нелегальна міграція, організована білоруським режимом. У командному центрі литовської прикордонної служби я проглянув відеозаписи того, як білоруські покидьки висаджують бідолах на кордоні в цинічній спробі використати відчай людей для геополітичного залякування. Завдяки вражаючій новій огорожі з колючим дротом ця тактика стане менш ефективною.
А от повномасштабній збройній атаці на Дев’янішкес протидіяти буде складніше. Та справа в тому, що цей відтинок території не є особливим випадком з огляду на хитросплетіння географії чи історії. Ідеться про територію НАТО. Можливо, для Росії країни Балтії і становлять особливий випадок, але для інших так не має бути.
Той самий принцип стосується коридору Алітус–Сувалкі. Литовські, польські й американські збройні сили уважно за ним стежать. Будь-який російський напад не заскочить їх зненацька і може призвести до повномасштабної війни.
Утім мене більше хвилює невійськова атака. Коридором проходять дві автостради і одна залізниця, а також важливі газові й електроенергетичні інтерконектори. У майбутньому з’явиться й високошвидкісна залізниця за проєктом Rail Baltica. Диверсії можуть заблокувати якийсь із цих шляхів або навіть усі й відіграти істотну символічну роль. Нова хвиля російської гібридної війни (по суті, тероризму) нині котиться Європою: задіюються бандити і злодії, радше ніж розвідники зі спеціальною підготовкою. Від нещодавнього підпалу магазину Ikea у Вільнюсі до бомби, закладеної під мостом, трубами або кабелями в малонаселеній сільській місцевості, один крок. Запобігти таким атакам важко. Ланцюг підпорядкування часто обірваний. Виконавцям платять шалені гроші. Засіб стримування (ув’язнення), якщо злочинець піймається, нікого не лякає. Більшість тих бандитів уже побували за ґратами.
Читайте також: НАТО: менше торжества, більше реалізму
Загалом нині головна заковика НАТО — стримування. Як альянс відреагує на згубну терористичну атаку на інфраструктуру коридору Алітус–Сувалкі? Ми у відповідь не бомбитимемо російські мости. Один із можливих сценаріїв — зупинити транзит (автодороги, залізниця, постачання природного газу й електроенергії) до Калінінграда, щоб російський територіальний трофей з 1945 року перетворився на геополітичного заручника.
Литва випробувала подібний метод після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року, але Європейський Союз змусив її відступити. Щодо таких кроків постає питання: що далі? Чи використає Росія часткову натівську блокаду Калінінграда як привід для подальшої ескалації? І що тоді будемо робити ми? Обдумати це питання треба ретельно.
Вирішити дилеми треба якнайшвидше. Наразі за свої теракти на відстані витягнутої руки Росія не отримує серйозних покарань. Тож слід очікувати ще більше атак на ще важливіші мішені.