З 1 липня 2012-го мав набрати чинності новий податок – на нерухоме майно. Проте цього не сталося. 24 травня Верховна Рада ухвалила, а президент 22 червня підписав новий Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», яким уведення зазначеного податку вкотре відкладається – щонайменше до початку наступного року.
Читайте також: Бюджет як мірило бюрократичної нахабності
КОРИСНИЙ ПОДАТОК
Податок на нерухоме майно має низку переваг. По-перше, він був віднесений до місцевих податків і зборів, тобто надходив би безпосередньо до бюджету села, селища, міста, а не області чи Києва. По-друге, зараховувався б до бюджету розвитку, а відтак мав би цільове використання, насамперед це капітальні вкладення в ремонт і будівництво доріг, реалізація іншої інфраструктури тощо. По-третє, не спрямований проти соціально незахищених верств населення. І нарешті, надзвичайно простий з погляду його збору.
Податок на нерухомість може виконувати низку суспільно значущих завдань: забезпечувати перерозподіл матеріальних благ на користь соціально незахищених верств територіальних громад; створювати умови для раціонального використання фізичними та юридичними особами житлових і нежитлових приміщень. А головне – на нього дуже чекали в органах місцевого самоврядування.
Муніципальна влада сподівалася, що він зможе суттєво оптимізувати дохідну частину місцевих бюджетів. Адже традиційно в Україні частка таких податків і зборів у структурі їхніх доходів дуже низька та ще й швидко зменшується: 2006-го – 2,1%, 2010-го – 1,2%. Але з уведенням податку на нерухомість як місцевого деякі оптимісти навіть говорили про справжню революцію в бюджетах України (насамперед Києва та обласних центрів), оскільки муніципальні органи планували отримувати мінімально 2–3 млрд грн доходів на рік.
СВОЯ СОРОЧКА БЛИЖЧА ДО ТІЛА
Тим часом провладна більшість зробила все можливе уже на етапі ухвалення законопроекту, щоб вихолостити з нього основний зміст. І в Податковому кодексі від 2 грудня 2010 року з переліку об’єктів, які оподатковуються, вилучено садові або дачні будинки. Таким чином значну частину кількаповерхових приватних об’єктів було виведено з-під оподаткування. Ще однією відверто лобістською нормою ст. 265 ПК стало положення про скорочення бази оподаткування для власників – фізичних осіб для квартир – на 120 м2, будинків – на 250 м2. Фактично виведено з-під оподаткування величезні житлові площі, недоступні пересічному українцю. Причому ставка податку мала обчислюватися не за загальною площею, а за житловою. А це означає, що в будинку можна «за певну частку» до нежитлового віднести величезний метраж, відвівши його під «пральні», «гардеробні» тощо.
Читайте також Передвиборний популізм Януковича: погіршення життя вже післязавтра
Подбав законодавець і про дорогу міську або приміську нерухомість, що, як відомо, у 5–10 разів дорожча від об’єктів у сільській місцевості та малих містах, прирівнявши квартиру чи будинок на київському Печерську і в селі Цюрупинського району Херсонської області. Натомість пенсіонерка, яка є власницею двох 30-метрових хрущовок або сільських хатинок (а таких випадків досить багато), все ж таки повинна за одну з них платити податок. Не дивно, що коли підрахували базу оподаткування, то виявилося, що бюджети отримають дуже малі суми, орієнтовно 300–350 млн грн. Але й ними депутати більшості разом із президентом Януковичем не готові ділитися з територіальними громадами.
Спочатку норма ст. 265 Податкового кодексу мала набрати чинності 1 січня 2012 року, потім цей термін відклали до 1 липня 2012 року, а згодом вже до 1 січня 2013-го. Схоже, далі буде.
ДИСКРЕДИТУВАТИ ІДЕЮ
Однак законодавець не лише відстрочив запровадження податку на нерухомість, а й анонсував зміну концепції майнового податку. Як можна судити із законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування багатства та предметів розкоші» № 10558, поданого урядом 5 червня 2012 року до Верховної Ради, переінакшення концепції податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, означає, що замість нього вводиться податок на майно. Такий собі гібрид майнового податку і податку на розкіш.
Крок начебто правильний. З одного боку, він мав би розширити базу оподаткування за рахунок рухомого майна, з іншого – підвести під оподаткування значну частину предметів розкоші. Але це лише на перший погляд. Бо згідно із законопроектом № 10558 не оподатковуються квартири менші ніж 200 м2, дачні або садові будинки, котеджі або житлові приміщення садибного типу, загальна площа яких не перевищує 500 м2.
Відтак коло звільненої від оподаткування дорогої нерухомості зросте в рази, що перетворить ідею оподаткування нерухомості на фарс, а відтак дискредитує її в суспільстві. Може, саме цього й прагнуть у владних кабінетах?
Читайте також Зробити явне таємним: влада приховує перерозподіл бюджетних коштів на користь близького до неї бізнесу