Ігнат Кромський (Топаз), учасник Антимайданів у Києві та Харкові
Прославився в лютому 2014 року після публікації відеозапису блогера Сергія Рульова, який намагався зробити репортаж про життя Антимайдану в Маріїнському парку в Києві. Він брав коментарі в Кромського, але потрапив під гарячу руку тітушків, які побили його й зламали техніку. Відео обривається, коли Рульов кричить фразу «Топаз, дай команду!», що перетворилася на мем. Приблизно через тиждень після цих подій у мережі з’явилося відеозвернення Кромського до президента РФ Владіміра Путіна. «Я прошу Владіміра Владіміровіча, щоб він надав нам допомогу. Я не прошу дати нам зброю. Введіть хоча б війська, щоб вони захистили нас так, як ви захистили Абхазію та Осетію». Після цього разом із антимайданівцями брав участь у захопленні Харківської ОДА, за що й був затриманий 28 березня того самого року. Суд відправив Кромського під домашній арешт, але той утік. Через місяць його знову затримали й заарештували. У вересні суд змінив йому запобіжний захід на особисте зобов’язання, і він знову намагався втекти. Врешті в грудні 2014-го Топаза вкотре затримали й відправили в СІЗО. 30 січня 2018 року Київський районний суд Харкова визнав Кромського винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, участі в масових заворушеннях. Його засудили до 8 років позбавлення волі, хоча прокуратура клопотала про 15. Завдяки так званому закону Савченко (зарахування одного дня в СІЗО за два дні ув’язнення) Кромський 28 вересня 2018-го вийшов на свободу. Його заблокували активісти й змусили висловитися з приводу анексії Криму та війни на Донбасі:
— Ти підтверджуєш, що Україна — це незалежна держава й що Росія веде війну проти України?
— Так.
— Що забрала в нас Крим і воює проти нас?
— Так. Я просто хочу додому, хлопці.
— Чий Крим?
— України… Не збираюся я їхати до Росії!
— Ти підтримуєш бойовиків на Донбасі, їхні ідеї?
— У них свої ідеї. У мене є свій дім.
На запитання, чи засуджує він дії Путіна, Кромський відповів: «Так, я засуджую його дії». Відтоді в інформаційному просторі ім’я Кромського більше не з’являлося. Хіба що 31 січня 2019-го схожого на нього чоловіка побачили в натовпі, який прийшов визволяти затриманого в харківському метро кишенькового злодія.
Читайте також: Андрій Романенко. (Не)відомий герой
Євген Жилін, тітушковод
У 1990-х і на початку 2000-х працював у харківській міліції та управлінні Служби безпеки. Після Помаранчевої революції його заарештували за підозрою в підриві авто тоді ще секретаря Харківської міськради Геннадія Кернеса, але у 2007-му, коли прем’єр-міністром став Віктор Янукович, виправдали. З 2010-го, після звільнення із силових структур, займався розвитком своєї бізнес-мережі, до якої входили, зокрема, громадська організація та бійцівський клуб із однаковою назвою «Оплот». Під час Євромайдану учасники «Оплоту» активно підтримували Януковича, приїздили до Києва й нападали на активістів , викрадали та катували їх. «Хочу, щоб злочинці (як він називав євромайданівців. — Ред.) зрозуміли: я можу відірвати їм ногу повністю, і мені за це нічого не буде», — казав Жилін.
Причетні вони й до захоплення будівель Харківської та Донецької ОДА, а також мерії Донецька. Пізніше оплотівці воювали на боці «ДНР» у захопленому Слов’янську. Сам Жилін осів у Росії. У січні 2016-го Печерський райсуд Києва заочно заарештував його за викрадення та катування людей. Він був оголошений у міжнародний розшук. У вересні 2016-го Жиліна вбили в ресторані «Ветерок» у підмосковному селищі Горки-2. Невідомий зайшов у будівлю, кілька разів вистрелив і втік.
Олег Калашніков, депутат від Партії регіонів
Ще у 2006-му Калашніков «прославився» після історії з побиттям журналістів телеканалу СТБ, у яких хотів відібрати касету з відзнятим матеріалом. У 2010-му організував рух на підтримку Януковича, пізніше влаштовував мітинги проти Юлії Тимошенко. У 2013-му, вже не маючи стосунку до парламенту, став організатором Антимайдану, на якому сам активно виступав, заявляв про «велику кількість бойовиків і провокаторів, завезених у Київ». «Усе, що сьогодні відбувається, веде до розвалу держави. Якщо буде хаос, то саме на цьому хаосі опозиціонери піднімуться вгору, як це було на Майдані дев’ять років тому. Шість годин внутрішні війська відбивали атаки екстремістів, отримуючи поранення, каліцтва, захищаючи Конституцію, а це ж наші з вами сини», — казав Калашніков. Називав майданівців «бандитствующими молодчиками», які «хочуть використовувати фашистські методи, аби дорватися до влади».
Після Революції гідності Калашніков і далі писав у Facebook про «київську хунту» й «нацистсько-бандерівську ідеологію», Київ називав «тимчасово окупованою столицею», організовував покладання квітів до пам’ятників радянських солдатів 23 лютого. 15 квітня 2015 року був застрелений у будинку, в якому жив.
Читайте також: Повернення Донбасу очима українців
Микола Азаров, під час Майдану прем’єр-міністр України
Уряд на чолі з Азаровим 21 листопада 2013 року призупинив підготовку до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що й призвело до Євромайдану. Через три дні він дав інтерв’ю російському «Первому каналу», у якому сказав, що влада «не має наміру гратися» з протестувальниками. «Є технологія, і ми знаємо, що до стихійних явищ домішуються технології спеціальні. І тут ми, звичайно, дивитимемося дуже уважно», — висловився він з приводу масових акцій.
22 січня 2014-го прем’єр назвав активістів злочинцями й терористами. «Організовані ультраправі бойовики радикальної частини учасників Майдану влаштували в центрі Києва масові заворушення, напади на працівників правоохоронних органів… Цинізм і аморальність терористів дійшли до того, що вони кидають «коктейлі Молотова» в живих людей. І молоді хлопці, теж наші діти, спалахують вогнем», — заявляв Азаров.
Водночас він охоче ходив у гості до Антимайдану. «Я кинув усі справи, тому що вирішив до вас прийти. І коли проходив повз вас, розумієте, я наповнився і оптимізмом, і впевненістю», — казав прем’єр натовпу прихильників Партії регіонів. Також на одному з виступів він поширював дезінформацію про Угоду з ЄС. «Опозиційні лідери розповідають казки про те, що ми підпишемо угоду й завтра без віз їздитимемо до Європи. Нічого подібного. Ми повинні ще узаконити одностатеві шлюби, ухвалити закон про рівність сексуальних меншин», — розповідав він, хоча вимог таких не було.
28 січня, у розпал революції, Азаров подав у відставку «заради мирного врегулювання конфлікту», після чого майже одразу вилетів до Австрії. Проте згодом потрапив до санкційного списку Євросоюзу й переїхав до Росії. В Україні на нього відкрили кримінальне провадження за підозрою в розтраті майна через зловживання службовим становищем.
Час від часу Азаров з’являється в новинах, обіцяючи повернутися в Україну, щоб «відродити її» та «змінити політичний курс». Революцію гідності в унісон російській пропаганді називає державним переворотом і виправдовує Януковича. Минулого тижня інтерв’ю з Азаровим опублікував телеканал «112 Україна». У ньому екс-прем’єр заявляє, що на Донбасі немає російських регулярних військ і про агресію чи окупацію не йдеться.
Читайте також: "Донбас – це Україна". Як новий документальний проект руйнує стереотипи про сепаратистський Донбас
Олександр Єфремов, голова фракції Партії регіонів у парламенті
Активно виступав на Антимайдані. Водночас усіляко відхрещувався від тітушків, яких звозили до Києва разом із «простими прихильниками». Під час виступів заявляв, що «ми не хочемо іти в Європу жебраками». За його словами, «якби ми підписали Угоду (про асоціацію з Євросоюзом), то вже наступного року втратили б практично всю нашу промисловість і більш як півмільйона сімей у нашій державі залишилися б без роботи».
16 січня 2014 року Єфремов разом з іншими регіоналами голосував за скандальні законопроекти, які стали називати диктаторськими. Вони накладали обмеження на масові акції, запроваджували покарання за «наклеп», дозволяли вважати іноземними агентами громадські організації, які отримують гранти з-за кордону. До того ж голоси за них нібито рахували вручну, а фактично фальсифікували голосування.
Пізніше ці закони було скасовано, а Генпрокуратура оголосила Єфремову підозру в службовому зловживанні та підробленні. Влітку 2016-го йому оголосили ще одну підозру — у створенні терористичного угруповання та посяганні на територіальну цілісність України. Йдеться, зокрема, про сприяння створенню терористичної організації «ЛНР». В інтернеті можна знайти відео виступу Єфремова на проросійському мітингу в Луганську в березні 2014-го, де він каже: «Призначення нової влади не відповідає ні Конституції, ні законам України». Із початку 2017 року справу екс-регіонала слухає Старобільський районний суд Луганської області, а його самого помістили в місцевий СІЗО.
Михайло Чечетов, парламентський «диригент» Партії регіонів
На початку Євромайдану не сприймав його всерйоз і не висловлювався проти акцій. «Влада не буде розганяти демонстрацію. Нехай люди посидять на Майдані, якщо їм немає чого робити… А навіщо розганяти? Багато приїхало з інших міст, нехай погуляють по Києву, головне, щоб у центрі не смітили», — казав він 25 листопада 2013-го. За його словами, ці акції свідчать про високий рівень демократії в Україні, а «наш президент — найбільш демократична людина у світі». Проте вже після побиття студентів у ніч на 30 листопада Чечетов звинуватив у всьому самих протестувальників, які «не давали встановити ялинку, ковзанку». Його фраза «У дітей вкрали шматочок щастя» стала крилатою. Активно виступав на мітингах Антимайдану, виголошуючи заяви на підтримку курсу Януковича.
Після того як у ніч на 11 січня 2014-го під Святошинським райсудом «Беркут» побив активістів, Чечетов заявив, що «правоохоронці діяли в дусі європейської демократії». Регіонал був серед депутатів, які голосували за диктаторські закони від 16 січня, за що 20 лютого 2015 року йому вручили підозру. Він підозрювався в тому, що як член лічильної комісії підписав протокол про голосування з недостовірними даними. Суд відпустив Чечетова під заставу, а 28 лютого він викинувся з вікна власної квартири на 17-му поверсі, залишивши передсмертну записку.