Це був 2006 рік, але навіть на той час, ціна було більш, ніж привабливою. Напарник батька якраз видавав заміж дочку, тож придбав одразу два ящики контрафактного пійла.
Зваживши приказку про сир і мишоловку з приказкою про оцет і халяву, я все ж таки замовив батьку 4 пляшки сорокаградусного напою.
Після отримання вантажу, скляні ємкості піддались ретельному огляду, яким я залишився досить задоволеним: всі відомі мені атрибути справжнього коньяку були наявні. Проте після відкриття першої пляшки рівень оптимізму різко впав: порівняно з вивільненою аурою, запах від щойно полакованої підлоги в квартирі здався ароматом весняного підсніжника.
Незважаючи на це, справжніх козаків, які в шістнадцять років порівнювали на смак польський одеколон «Бонд» та вітчизняний «Тройний», так просто не залякаєш (халява все ж таки). Врешті решт, після недовготривалої підготовки аптечки та короткого інструктажу дружині стосовно харчових отруєнь та методів боротьби з ними, було прийнято рішення проводити дегустацію продукту. Перехрестившись, порцію таємничої рідини було відправлено на зустріч зі шлунковим соком. За наступні триста секунд мені до цих пір хочеться попросити вибачення в організму. Чесно кажучи, я не знаю які відчуття викликає застосування внутрішньо гальмівної рідини, але чомусь мені здається, що вони не повинні бути надто далекі від пережитих мною: кашель та сльози були найскромнішими проявами невдоволення організму. Щоправда, заради справедливості, необхідно зазначити, що я не помер, і фактично жодних негативних наслідків після п’ятихвилинної коми більше не спостерігалось.
На наступний день в мені прокинувся науковець, який вирішив порівняти контрафактний товар з аналогічним в магазині. Для цього був залучений відділ якості однієї з великих роздрібних торгових мереж. Спільними зусиллями з трьома професіоналами, які на вигляд визначають термін придатності чаю та знають напам’ять всі сорок два складники коли, ми не змогли знайти ЖОДНОЇ відмінності між досліджуваною пляшкою та останньою партією аналогічного коньяку з усіма необхідними документами та відповідним приємним смаком.
Залишивши роздуми щодо пояснення даної ситуації на майбутнє, всі звивини були спрямовані на вирішення наступної проблеми: «Я є щасливим власником трьох з половиною пляшок коньяку, який неможливо вживати».
Першою виникла думка, яка завжди приходить в мозок українця, коли йому дарують якусь непотрібну річ: «передарувати». На жаль, від даної ідеї довелось відмовитися: знайомих, з якими хотілося б порвати відносини не було, а від іншої частини за таке можна було отримати і пошкодження фасадної частини голови.
Вирішення проблеми прийшло саме: несподівано наклювалась маленька ділова поїздка в Польщу, позитивне протікання якої забезпечувалось, в тому числі, благодійною допомогою двом полякам «горящою» водою. Я знав, що наші сусіди віддавали перевагу горілці з перцем, але вирішив, що кримський коньяк – це також круто. А враховуючи, як мінімум тридцятирічний досвід вживання високо градусних напоїв суб’єктами, для котрих пляшки і везлися, шанси на успіх були оцінені як високі.
Я таки не прогадав: вигляд коньяку полякам дуже сподобався. Але потім сталося непередбачуване: в одному з нащадків Міцкевича прокинувся романтик, і він вирішив пригостити напоєм дружину, яка, до речі, періодично використовувала ремінь свого судженого для переконанням останнього в шкоді алкоголізму. На наступний день зранку Адам (а саме так величати поляка) прийшов до нас тверезим, що відбулось вперше за весь період знайомства з ним. З надзвичайно сумними очима він повідомив про владнання наших справ, а потім тихенько попросив коньяк більше не привозити. Я таки не втримався і запитав про реакцію дружини на кримський напій. Адам повідомив, що пляшку подружжя, як це не дивно, випило, але дружина сказала, що навіть якщо тиждень замочувати шкарпетки, які перед тим завбачливо ще тиждень не знімати, то такого ефекту, який вийшов у наших народних виноробів, не досягнеш.
Ну а висновок з цієї байки нехай кожен робить самостійно.
P.S. Батькового партнера, який виставив два ящики кримського ароматного напою на весілля, як це не дивно, не побили, щоправда за всю забаву було відкорковано лише кілька пляшок коньяку, які чомусь залишились практично повними.
Далі буде…
Запрошуємо усіх бажаючих взяти участь у конкурсі Тижня – розкажіть про власний споживацький досвід і отримайте приз!