Киянин Василь втратив небагато – трохи більше ніж $200. Але й досі не знає, хто вкрав ті гроші і як саме це було зроблено. А ще назавжди підірвана його довіра до блискучої банківської картки з гордим написом Visa. Відомо лише, що в далекому Єгипті, де він ніколи не був, хтось у Каїрі витяг із банкомата 500 єгипетських фунтів. Якимось таємничим чином ті гроші були забрані саме з рахунка Василя, відкритого, коли він підпрацьовував у студентські часи в Європі. Поважний західний банк не лише не повернув окраденому клієнтові ті гроші, а ще й зняв комісійні за операцію з іноземною валютою, зменшивши суму на рахунку до сміховинної.
Є ТАКА ПАРТІЯ
Міша Ґленні – британський дослідник організованої злочинності, який може пояснити киянинові Василю, яким чином його гроші могли опинитися в чужій кишені й хто, напевне, допомагав злодіям. Ґленні кілька років збирав матеріали для своєї нової книжки про використання злочинцями інтернету «DarkMarket: CyberThieves, CyberCops and You», яка щойно вийшла друком у Британії, США та Канаді. Його висновок – саме Україна є одним із центрів міжнародної кіберзлочинності й саме українські хакери закладали підвалини злочинної індустрії, яка коштує міжнародній фінансовій галузі та торгівлі мільярди доларів. У Великій Британії прямі втрати лише банків від шахрайства в інтернеті 2010-го становили £46,7 млн. У США загальні втрати підприємств різних галузей за той самий рік – близько мільярда доларів.
Ґленні погоджується, що пересічних українців кіберзлочинність зараз зачіпає мало. У самій Україні хакерів майже не саджають. Ніби немає за що, бо гроші вони, принаймні донедавна, крали переважно із закордонних банків. «Іншим аспектом кіберзлочинності, в результаті якого Україна перебуває у відносній безпеці, є те, що більшість кіберзлочинів скоюють стосовно власників кредитних карток, – визнає Ґленні. – В інтернеті постійно викрадають і перепродують дані кредиток. А переважна частина їхніх власників живуть у США, Західній Європі, Японії і таких регіонах, як Близький Схід». Але кількість інтернет-користувачів в Україні зростає і на сьогодні сягає понад половини населення. Українська торгівля і фінансовий сектор змушені розвивати свої пропозиції послуг в інтернеті.
Серед українських імен у книжці «DarkMarket» буде ім’я Дмитра Голубова. Кмітливий колишній одесит вразив автора та його помічника-дослідника під час зустрічей в Україні своєю методичністю, цілеспрямованістю і харизмою. А ще вмінням з усмішкою обходити запитання, яких до нього є багато. Зокрема, яким чином до липня 2005 року міжнародні слідчі органи включно з ФБР США та американським Міністерством фінансів змогли зібрати і подати в Україну таку переконливу інформацію про діяльність Голубова, що він був заарештований? Його переправили з Одеси в Лук’янівський слідчий ізолятор у Києві, де він просидів близько півроку. І чому два депутати Верховної Ради від Партії регіонів вирішили сприяти його звільненню на поруки?
Міша Ґленні залишає собі місце для сумнівів. Він каже, що, можливо, Дмитро Голубов, як він сам це стверджує, і справді нікому нічого не винен. Типовою рисою цієї справи в Україні стало те, що до судового процесу її так і не було доведено. Після свого звільнення Голубов подався в політику, створивши, очоливши й офіційно зареєструвавши 2010 року «Інтернет партію України». В одному з інтерв’ю він жартома каже, що не знає жодного хакера, і просить показати йому хоча б одного. Партія, однак, веде активну кампанію з вимогами перевести з турецької в’язниці в українську звинуваченого у злочинах з використанням інтернету колишнього харків’янина Максима Ястремського. Турецький суд не захотів видавати підозрюваного США, як цього просив американський Департамент юстиції, і навесні 2009-го ув’язнив його на 30 років.
Читайте також: МАТРИЦЯ Український рахунок
ТЕМНИЙ РИНОК
В інтернеті діяв, звісно, не Максим Ястремський, а особа з ніком Maksik. Саме доведення зв’язку між реальною людиною та ніком є одним із найскладніших завдань як для слідчих, так і для Міші Ґленні. «Якщо Дмитро Голубов – це Script, то він один із найвідоміших хакерів останнього десятиріччя. Script також пов’язаний з іншим українським хакером на псевдо Boa – Романом Вегою», – каже дослідник, який зустрічався з ним у бруклінській в’язниці Metropolitan Detention Center у Нью-Йорку. Справа Романа Веги вкрита мороком, а його становище дещо схоже на долю в’язнів, підозрюваних у тероризмі, яких утримують американці на базі Ґуантанамо на Кубі.
У коментарях британця вчуваються навіть нотки співчуття, коли він говорить про Романа Вегу, заарештованого на Кіпрі ще 2004 року: «Важливо пам’ятати, що суд ще не довів провини цього українця і його багаторічне перебування за ґратами є серйозною підставою для занепокоєння». У чому ж звинувачують українських хакерів американські слідчі? Як банківська картка киянина Василя породила сестру-двійника, котра поїхала собі до Єгипту і витягла для когось кругленьку суму грошей?
Міша Ґленні каже, що на перших етапах усе схоже на нудну гру з комп’ютером і ніхто нікому рук у кишеню не запихає. Робота хакерів чиста й інтелектуальна. Йдеться, наприклад, про створення вірусних програм, які, таємно поселившись у сотнях чи тисячах комп’ютерів, одного чудового дня координовано атакують через інтернет бази даних компаній, що зберігають у себе фінансову інформацію клієнтів. Деякі хакери роблять це на замовлення справжніх злочинців або просто пропонують викрадену інформацію на продаж, знову ж таки в інтернеті.
Назву своєї книжки – «Dark Market» – Ґленні взяв із судової справи про однойменний інтернет-форум, який хакери використовували для торгівлі краденою інформацією. DarkMarket був закритий 2008 року, коли на нього під вдалим ніком натрапив агент ФБР. У результаті в різних країнах тоді було заарештовано близько 60 людей.
Далі за куплену в хакерів інформацію часто беруться брудніші руки: створюють картки-клони, які видають довіреним особам, котрі мають витягати тими картками гроші. Бажано це робити в якійсь екзотичній країні на зразок Єгипту, де поліція менш пильна і більш корумпована, ніж в Америці чи Європі. Це, звичайно, не єдиний спосіб співпраці хакерів зі злодіями, але, як каже Міша Ґленні, один із досі найпоширеніших.
ПОВ’ЯЗАНІ МЕРЕЖЕЮ
За словами британського дослідника, Україна стала одним із центрів міжнародної інтернет-злочинності через поєднання таких чинників, як високий рівень безробіття поміж молодих освічених людей, котрі не мають перспектив застосування своїх талантів, і неефективність правоохоронної системи та судочинства. А також через те, що це схоже на покровительство з боку людей на впливових посадах чи у Верховній Раді. Ґленні вважає, що нині найбільшими центрами кіберзлочинності є Китай, Туреччина і Росія, хоча цей вид злочинної діяльності характеризується кордонами і національністю менше, ніж інші. Пентагон оголосив цього року, що кібернетичний простір (поруч із суходолом, морем, повітрям і космосом) є п’ятим простором, у якому можливі напади з боку ворога та бойові дії з супротивником.
У 2009-му при МВС України було створено відділ із боротьби з кіберзлочинністю. Але в Києві вважали, що наразі в працівників того відділу роботи буде надто мало,і додали йому до обов’язків ще й боротьбу з торгівлею людьми
431 млн осіб цього року вже стали жертвами кіберзлочинів, що коштувало їм близько $114 млрд Про це йдеться в Нортонському звіті про кіберзлочини за 2011 рік (The Norton Cybercrime Report 2011) від комп’ютерної фірми Symantec