Кому потрібне спільне патрулювання

Політика
11 Вересня 2020, 17:05

Роман Безсмертний, екс-представник України в Тристоронній контактній групі в Мінську

 

Перша і основна умова зміни нинішньої ситуації на Донбасі  – це введення миротворчої місії. Без цієї умови будь-які інші варіанти не мають сенсу, їх не можна реалізувати і вони є неприйнятними. Найкраще, що можна зробити – це запровадити реальний міжнародний контроль над територією. Тільки після цього вже можна реалізовувати інші механізми. Вони повинні базуватися, по-перше на принципі паритетності, а по-друге – потрібно відмовитися від участі осіб, які безпосередньо брали участь у бойових діях чи ухваленні рішень. Все, що зараз «ліплять», має до процесу замирення таке ж приблизно відношення як корова до космосу. У тому вигляді, в якому зараз це намагаються просунути чи продати, – воно є абсолютно неприйнятним.

 

Всі ці моделі дуже ретельно і добре пропрацьовували у 2015-му. Чому тоді вийшли на ідею миротворчого контингенту? Бо решта неможлива без мінімуму контролю, без хоча б миротворчої місії. Зараз відбувається те, що із напрацьованого тоді висмикують вигідне Кремлю і нав’язують тим безграмотним людям, які зараз займаються питанням. Вони його не розуміють. Тому вони й дають згоду на інспектування, на координаційну раду і так далі. Це все завершиться великою бідою, тому що все це вже було. Ще раз повторю, ми це проходили уже в 2015 році.  Особливо ретельно пропрацьовували тему патрулювання. Згадайте, чому саме тоді вели активну розмову про миротворчу місію. Бо стало зрозуміло, що неможливо здійснювати будь-яке патрулювання, якщо бодай немає мінімального контролю. Його зараз немає, ОБСЄ – не контролює ситуацію. Воно її навіть не моніторить. Тому я категорично проти, щоб при нинішній київській владі не те, що реалізовувати, а обговорювати навіть такі речі. Ці люди неграмотні та не розуміють, про що йде мова.

 

Читайте також: Нові люди, старі еліти. Чи вірять на Донбасі в зміну влади на місцях

 

Вже зараз найкраще, що може зробити влада – це нічого не робити. У ситуації, яка складається, кожна наступна дія Києва – це виконання побажань Кремля і загострення аж до протистояння всередині України між суспільством та владою. Якщо додати до «інспектування» ще й інформацію про «патрулювання», то тут все розірве. Це те, про що я завжди казав ще з 2015-го. Перед тим як там (у ТКГ – Ред.) відкрити рота – будь ласка, політично відпрацюйте питання всередині країни. Як можна їхати туди і казати про інспекцію, про патрулювання, якщо в Україні це сприймуть як сніг серед літа. І по методиці, і по реалізації, і по механізму контролю на сьогодні це бомба вповільненої дії, яка розірветься. З усіма подібними кроками буде те саме, що й з нинішнім «інспектуванням».

 

Олексій Гончаренко, народний депутат, «Європейська солідарність»

 

Заяви ОП про саму можливість спільного патрулювання зараз наших позицій з терористами ― це неприпустимо. По-перше, представники так званих “ДНР” не є стороною конфлікту. Хто і найголовніше чому має брати участь у спільному інспектуванні разом з нашими військовими? Хто їм на це надасть мандат? Погоджуватися на таке, це шлях до визнання суб'єктності бойовиків і відсторонення Росії.

 

По-друге, відкривати дані про наші військові позиції в районі бойових дій ― це розголошення державної таємниці. Відповідно, це серйозна заявка на державну зраду, яку потрібно не обговорювати, а розслідувати.

 

Тому, про жодні спільні патрулювання з представниками самопроголошених “республік” не може навіть йти мови. А спеціальна моніторингова місія ОБСЄ і так діє на постійній основі і фіксує усі факти порушення перемир’я. З нашої сторони їх не було.

 

Читайте також: Павло Клімкін: «Треба зробити так, щоб зовнішня політика й зовнішня економіка України перебували в єдиній системі»

 

Спільні патрулювання абсолютно не на часі і ніколи не будуть на часі. Зеленський продовжує деморалізувати армію і діє таким чином, наче ми повністю неспроможні постояти за себе. Це показує нашу слабкість для Кремля і можливість маніпулювати президентом України в своїх інтересах.

 

Зеленський заручник своєї головної обіцянки ―  “миру”. І заради примарної перспективи його досягнення, він готовий іти на ризиковані поступки, тягнучи за собою цілу країну. Такий “мир” закінчиться лише спільним “патрулюванням” наших позицій все ближче і ближче до Києва.

 

Євгенія Закревська, адвокат Небесної сотні

 

Як мені відомо, то порушення перемир’я з боку українських військових не зафіксовано. І навпаки: зафіксовано порушення перемир’я «незаконними збройними формуваннями» – проксі Росії (формування, що діють від імені Росії – ред.). І в тому, аби інспектувати позиції українських військових – я не бачу логіки. Так, я не вважаю проблемою, що ОБСЄ працює на лінії розмежування. Вони цим займаються роками. І фіксують порушення перемир’я з боку бойовиків. І логічним було б провести інспекцію щодо дотримання умов перемир’я, укріплень тощо саме проксі Росії.

 

Я не військова, але, якщо чесно, я не розумію, які завдання для України вирішить допуск проксі Росії на позиції української армії. Я не бачу ані доцільності, ані підстав для цього. І як хто вони там будуть? Якщо ці формування допускати на інспектування – то вже йдеться про надання їм певної суб’єктності, незалежної від Російської Федерації. Це не правильно. Тим паче, Росія постійно говорить, що у нас на Донбасі «внутрішній конфлікт». І Україна в цій ситуації маж робити все можливе, аби не давати агентам РФ окрему суб’єктність. Україна не має давати приводів міжнародній спільноті говорити про те, що у нас «внутрішній конфлікт». Це не логічно, це не правильно і несе для України великі ризики.

 

Василь Мокан, народний депутат, «Слуга народу»

 

Державної зради у цьому не вбачаю, натомість бачу свідомо викривлену інтерпретацію зі сторони ОРДіЛО і роспропаганди. Та все ж вважаю позитивним той факт, що ця ініціатива скасована. Я розумію мотиви й бажання з боку України довести, що ми тримаємо домовленості, але насправді подібні рішення не йдуть на користь з точки зору бойової мотивації наших військовослужбовців на передовій.

 

Інспектування мало проводити ОБСЄ. Якщо би воно взагалі, в принципі, мало відбуватися. Але, на мій погляд, фокус у безпековій підгрупі Тристоронньої контактної групи треба було робити в першу чергу на причинах і санкціях за провокації та порушення режиму тиші з боку підконтрольних Кремлю незаконних збройних угруповань. А не ухвалювати рішення, які б давали «добро» на інспектування якихось точок.

 

Мотивація представників безпекової підгрупи, які хотіли ще раз довести ОБСЄ, що з боку України жодних порушень не було і наша держава виконує взяті на себе зобов’язання, зрозуміла. Але, слабкою стороною у цих домовленостях є те, що там не було офіційно відображено дзеркальних дій по відношенню до бойовиків. Адже були численні повідомлення про те, що бойовиками облаштовуються та укріплюються позиції.

 

Читайте також: На порозі нової норми

 

РФ взяла курс на те, щоб максимально, в усіх питаннях яких можливо, стикувати українську владу з незаконними збройними формуваннями ОРДіЛО. Перевести діалог на ці дві сторони, відповідно вивівши себе зі статусу країни-агресора і сторони конфлікту. Якраз ці домовленості про інспектування й були намаганням якимось чином укріпити отаке от двостороннє спілкування. Адже, ми знаємо, що РФ формально вийшла із Спільного центру з контролю та координації (СЦКК). Попри численні заклики з боку України та наших міжнародних партнерів, відмовляється туди повертатися. Цим самим, стимулює прямий контакт Києва і сепаратистів. Тому, наші представники в ТКГ повинні вимагати присутності представників РФ, повернення їх в спільний Центр контролю і не давати ставити під сумнів, що Росія є стороною конфлікту. Адже режим тиші був порушений з боку Кремля свідомо, маніпуляційно і провокативно. Незаконні формування ОРДіЛО ніколи б на це не пішли без його команди.

 

Україна зараз доклала зусиль аби переконати ОБСЄ зафіксувати цю свідому провокацію, але мені здається, цього недостатньо. Самої фіксації мало. Нам потрібно зараз обговорювати й ініціювати якісь наслідки за ці порушення. Будь-які наступні домовленості, якщо вони зокрема стосуються безпекового компонену, мають мати і дедлайни і якісь санкції. Тобто, якщо Росія порушує цей режим мають бути дії, що матимуть негативний наслідок для країни-агресора. А такого, я поки що не бачу. Хоч підтримую і розумію бажання з боку української влади максимально забезпечити режим тиші та мінімізувати бойові втрати і рухатися саме до виконання безпекового компоненту з боку РФ.

 

Ярослав Юрчишин, народний депутат, «Голос»

 

Ставлюся до цього дуже негативно. Варіант з сепаратистам варто оцінювати як державну зраду з боку української частини ТКГ та Офісу Президента. Варіант з ОБСЄ буде фікцією, бо сепаратисти не пускатимуть на свої позиції. Тобто у будь-якому варіанті це здача інтересів України.

 

Росіяни порушили перемир'я. Тепер примушують до спільного патрулювання з сепаратистам. Таке ніколи не буде на часі. Наслідки лише негативні: поступки окупантам послаблюють позиції України.