Недавно на Донеччині відбулися поспіль дві акції проти видобутку сланцевого газу. 22 вересня в Донецьку було організовано протестну екологічну ходу, а 26 вересня антифрекінгові(ті, хто проти видобутку сланцевого газу) активісти перекрили трасу Ростов – Харків неподалік від Слов'янська, розташованого на півночі Донеччини поряд з кордоном з Харківською областю. Саме на цьому кордоні розташовується Юзівське родовище сланцевого газу.
Антифрекінговий рух на Донеччині почав активно розвиватися із січня цього року. Цьому сприяв відомий ланцюжок подій. На початку року Донецька облрада прийняла рішення «Про погодження проекту угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки «Юзівської». Потім Кабінет Міністрів ухвалив проект угоди про розподіл продукції від видобутку газу на Юзівській площі між Україною, американською компанією Shell і «Надра Юзівська». Пізніше в Давосі за участі Віктора Януковича і прем'єр-міністра Нідерландів Марка Рютте було підписано газову угоду між Shell і компанією «Надра Юзівська».
Читайте також: Як сланцевий газ змінив США
Із січня до жовтня у шахтарській столиці відбулося кілька акцій проти видобутку сланцевого газу. Один з регіональних представників антифрекінгового руху, лідер екологічної організації «Мама–86» Галина Олійник каже, що кількість учасників цих акцій коливалася від 100 до 500 осіб. Зрозуміло, у межах області мітинги проти видобутку сланцевого газу проводять не тільки в Донецьку. Крім обласного центру, за протестно-екологічною активністю вирізняється згаданий Слов'янськ, через який обирали до Верховної Ради Олексія Азарова.
Протестні активісти акцентують увагу на таких екологічних загрозах, які може викликати видобуток сланцевого газу в донецькому краї:
– забруднення ґрунтових вод хімічними речовинами, які використовують підчас гідророзриву пласта;
– наявність у колодязях і свердловинах питної води підвищеного вмісту метану;
– висихання та спустіння колодязів внаслідок гідророзриву пласта та поховання відпрацьованої води з хімікатами невідомого складу на території області;
– виникнення землетрусів малої потужності, які можуть стати катастрофою для регіону, де розташована велика кількість шахт, та ін.
Автор цих рядків був присутній на одній з донецьких антифрекінгових акцій у квітні цього року. Опинившись серед мітингувальників – зокрема поряд з тими, кого ти знаєш, – стало зрозуміло, що тут не «все проплачено» та далеко не кожен учасник акції протесту «відпрацьовує» гроші або спецзавдання Кремля / «Українського вибору». Хоча були на тому мітингу й такі випадки, коли деякі громадяни переносили екологію в політику, прославляли щось російсько-радянське над чимось західним і навіть переводили тему протесту в безглузде язичницьке русло. Однак усе це радше було винятками з правил. Основну групу протестувальників хвилювали саме загрози від видобутку сланцевого газу в регіоні.
Неполітична екологія
Галина Олійник зазначає, що з осені антифрекінговий рух у Донецькій області знову активізувався та жодної політико-фінансової режисури за ним не стоїть. «На місцевому рівні нас підтримує «Свобода», «Батьківщина», ПСПУ, КПУ та «Український вибір», – каже Олійник. – Та ми з усіма ними не проводимо й не плануємо проводити жодних політичних заходів. У нас спочатку була домовленість, що брати участь у наших акціях можуть усі, але без партійних гасел і символіки. Якщо хочете з гаслами і символікою, проводьте свої акції самі».
У цій риториці з Олійник солідарний і антифрекінговий активіст зі Слов'янська Юрій Оболенський. Він наголошує, що ще на початку року попередив слов'янських комуністів про неприпустимість політики в екологічних протестах проти видобутку сланцевого газу. «Поспілкувавшись тоді з ними (слов’янськими представниками КПУ. – Ред.) у телефонному режимі щодо спільних акцій, – зазначає Оболенський, – я наголосив, що наша співпраця має ґрунтуватися на тому, що нас об’єднує, а об’єднує нас та біда, яка може прийти в наш край – гідророзрив пластів, отруєння повітря, води та землі. Знаючи, як подібні акції КПУ проводило в Донецьку, я попередив, щоб не було жодних «митних союзів», політичних заяв і прапорів. Вони погодилися». Потім, за словами слов'янського активіста, на таких же умовах до цих мітингів у місті приєдналися ПСПУ, «Аграрна партія» та «Свобода». Проте все ж таки багатьом партійцям не подобалося стояти на цих мітингах поруч з ідеологічними противниками. «Зараз у слов’янських антифрекінгових протестах КПУ продовжує брати активну участь, а «Свобода» трохи відійшла», – каже Оболенський.
Компанія з хитрими кампаніями
У липні цього року регіональний рух проти видобутку сланцевого газу опинився під загрозою дискредитації. У Shell придумали грантовий конкурс на проведення моніторингової роботи на Юзівському родовищі. Серед переможців цього конкурсу були організації, чиї представники до цього брали активну участь у антифрекінгових акціях. Виникло логічне запитання: чи не охолоне протестний настрій цих громадських активістів після того, як вони отримали грант від Shell?
Одним з переможців грантового конкурсу стала організація «Мама–86». «Ми виграли цей грант ще в липні, – каже її представник Галина Олійник, – але досі копійки ми не отримали. До того ж нам поставили таку умову, яку до цього ми ніколи в грантах не зустрічали: передоплата 25%, а остаточний розрахунок після здачі звітів з формулюванням «за результатами звітів». Тобто якщо компанію Shell не влаштує наша робота та аналітика, то жодної оплати не буде. Іншими словами, нас ставлять у такі умови, що потрібно працювати так, як потрібно Shell».
У цій же ситуації вже американській компанії можна поставити логічне запитання: якщо у вашій громадській роботі використовують такі методи, чи варто взагалі довіряти вашим аргументам про те, що видобуток сланцевого газу не обернеться екологічною катастрофою для Донеччини?
До речі, днями в прес-службі Shell підтвердили інформацію, що активісти екологічних і громадських організацій з Донецької та Харківської областей вирушили до США для ознайомлення з технологією видобутку сланцевого газу…
«Я скільки стикався з киянами, для них це така далека проблема. Для них це – «буде газ – буде енергетична незалежність», а те, що в нас тут, у Східному регіоні, отруять воду та будуть такі катастрофічні наслідки, – це мало кого цікавить», – зауважує Юрій Оболенський.
Справді, багато хто із захисників видобутку сланцевого газу в Донецькій області любить акцентувати увагу на вигідних державно-економічних перспективах, відставляючи деколи на другий план або взагалі не враховуючи серйозні екологічні загрози для населення регіону (а ці загрози є, подобається це комусь чи ні) . Адже і у випадку з енергетичними дивідендами, і в ситуації з екологічною небезпекою йдеться про потенційні речі. Що ми тоді ставимо вище: потенційні економічні переваги чи потенційні екологічні загрози для людей? Яка повинна бути ієрархія цінностей?
