Інформація Тиждень.ua про те, що фірма «Донецьк-Аква», членом правління якої начебто був Юрій Одарченко, через що мав позбутися депутатського мандату за сумісництво, – насправді не існує з 2009 року, – підтвердилась. Як розповідали опозиціонери, вони звернулися з запитом до державного інформаційно-ресурсного центру – але отримали відповідь про те, що дані про припинення діяльності «Донецьк-Аква» відсутні. Тоді опозиція відвідала Парламентську бібліотеку, де знайшла примірник «Вісника державної реєстрації» від 2009 року, де таки було вказано, що підприємство три роки, як не діє.
Але загалом такі новини не надихали опозиціонерів оптимізмом. Додала тривоги і ситуація в самому Окружному адмінсуді Києва в середу зранку, коли мало бути ухвалено рішення по справі. Столичні журналісти, котрі постійно відвідують численні судові процеси над опонентами влади, навіть не могли пригадати, коли вони стикалися з такою кількістю перешкод потраплянню на засідання.
Чимало працівників ЗМІ прийшли до суду із заздалегідь оформленими на офіційних бланках видань і телеканалів клопотаннями про допуск на засідання. З’ясувалося, що цього було замало – від них вимагали ще якісь химерні «доручення на висвітлення судового засідання». Згодом доручення вже були непотрібні – натомість від кожного журналіста вимагалось написати заяву про допуск в зал, де проходять слухання, як «вільного слухача», тобто, пересічного громадянина, який, за законом, має право відвідувати будь-які судові засідання, окрім закритих за рішенням суду. Але проблеми виникли знову – виявилось, що треба було писати заяви про допуск в суд саме як журналістів, з відповідною телеапаратурою. Закінчилась епопея з появою судового розпорядника, котрий просто наказав судовій охороні пропустити всю пресу в невелику кімнату, де й проходив суд.
Розгляд справи по суті тривав суттєво менше, ніж вищеописані перипетії – не більше чверті години. Позивач Сергій Горбатий взагалі не з’явився на засідання. Замість копії свого звернення до ЦВК (з приводу сумісництва Одарченка), яке він надіслав ще начебто у лютому, і на яке нібито не отримав відповіді (тому й позивався до окружного адмінсуду) люди в мантіях отримали якийсь написаний від руки лист, дата якого, очевидно, могла бути вказаною заднім числом. В суді виступили адвокат Одарченка і представник ЦВК, котрі наполягли, що жодних підстав позбавляти опозиціонера депутатства не існує.
Читайте також: Кому вигідна справа Одарченка?
Тим не менш, сам Одарченко помітно нервував. З Верховної Ради прийшла звістка, що для скасування пенсійної реформи бракує буквально кількох голосів зал – тому опозиціонер вирішив за краще поїхати до будівлі «під куполом», бо в однак вплинути на події в суді він не міг.
Суд пробув в нарадчій кімнаті хвилин п'ятнадцять, після чого оголосив: у задоволенні позову Горбатого відмовити в повному обсязі. Одарченко, який невдовзі після оголошення вироку повернувся до суду, не приховував радощів – ледь не вперше за останні три роки з вуст опозиціонера пролунали слова подяки на адресу служителів української Феміди.
Втім, за емоціями очевидно проступає вигода ініціаторів даного процесу – за українських реалій сумніватися в тому, що позов Горбатого був схемою, а не випадковістю, не доводиться. У найбільшому виграші звично опинилась чинна влада.
Досягнутий за рахунок звільнення Юрія Луценка зовнішньополітичний іміджевий успіх вона вирішила розвинути типово подібною «справою Одарченка». Тепер будь-які закиди з боку Заходу щодо наявності в Україні вибіркового правосуддя спікери Партії регіонів зможуть легко відбивати: яке вибіркове правосуддя – опозиціонера Луценка випустили з-за ґрат, а опозиціонеру Одарченку залишили мандат – про які політичні переслідування, мовляв, може йти мова? Можна не сумніватись, що синьо-білі парники постараються якомога ретельніше донести рішення Окружного адмінсуду Києва до європейської громадськості.
Читайте також: Юрій Одарченко про київські вибори
Крім того, даним судовим процесом вдалося натиснути як на самого Одарченка, так і на очолювану ним київську «Батьківщину», досить «бойову» та організовану. При чому натиснути з усіх боків.
«Це Коля передає нам привіт», – прокоментував судове рішення один з соратників Одарченка, маючи на увазі праву руку Арсенія Яценюка – Миколу Мартиненка. Саме бажання останнього впливати на формування списку біло-сердечних на ймовірних виборах в Київраду та намагання перебрати на себе вплив у київській «Батьківщини», за даними Тиждень.ua, цілком могли стати пощтовхом до всієї «справи Одарченка».
«Але я тобі цього не казав», – змовницьки зазначив наш співрозмовник.
