За вікнами студії третій місяць поспіль тривають дискусії щодо особливостей вітчизняного кінопрокату. А на «Невафільм», де наразі дублюють стрічку «Принц Каспіан», кипить звичайна робота. Біля мікрофону Сергій Романюк, який запам’ятався народу як «людина в чорному» – агент з якості в рекламі російської нафтової компанії.
Після завершення озвучування короткого, проте надзвичайно емоційного епізоду, в якому пану Сергію довелося кілька разів повторити слово «погань», він зізнається, що дублює кіногероя вперше: «Попри мої професійні навички, зокрема й мовленнєві, я, втім, як і більшість українських акторів, майже не знайомий з технологією озвучування. З початку 1990-х років у нас, на жаль, не було такої практики».
У той час, коли актор читає текст у спеціальній кімнаті з великим монітором, режисер дубляжу та звукорежисер відстежують і контролюють репліки та загальну якість запису.
Режисер Іван Марченко називає себе посередником між оригіналом і адаптованою версією. Саме від нього залежить, наскільки чітко буде сформульовано завдання акторові. «Ми робимо стовідсоткове пристосування, враховуючи українську ментальність і наш гумор, – розповідає він. – Я пам’ятаю такий момент: коли персонаж у фільмі виразно говорив «Оh, my god!», а переклад репліки «О, Боже мій!» видався нам прісним, ми зрештою змінили її на «Ах, ти ж гад!» – це було хоч і не буквально, проте доречно і відповідало ситуації».
Карлсон – «козак у повному розквіті сил»
«Невафільм» – українська філія пітерської компанії, що працює на нашому ринку вже близько двох років. Її візитівка – славнозвісні «Тачки», якими студія розпочала свою діяльність на вітчизняному полі дублювання. Досі ця робота вважається найвдалішою з погляду якості перекладу й підбору голосів – її і для «хатнього» користування, і для професійного зразку купували навіть санкт-петербурзькі колеги. Хоча наразі всі шанси перевершити стартові досягнення є в «Рататуя». «Під час перегляду цього мультфільму створюється враження, що персонажі від початку говорять українською», – зазначає керівник проектів студії Лариса Шаталова.
Процес дубляжу триває від 2 тижнів до місяця, коштує від $20 до $50 тис. за одну стрічку і починається з професійного перекладу. Найбільші труднощі виникають під час так званої «укладки», коли довжина рядка має співпадати з фразою героя, й при цьому ще необхідно враховувати відкритість та закритість складів. Для дублювання актори проходять кастинг. Після відбору кожен отримує свого персонажа – разом вони перебуватимуть усього кілька днів.
Найвлучніше перекладеними наразі виявляються анімаційні фільми – фантазія не стримується, а вітається. Навіть тоді, коли перетлумачення мало не перпендикулярне оригіналу, завдяки рідній мові персонажі-іноземці набувають упізнаваних ментальних рис. До українців максимально наблизилися не лише «Тачки», але й ціла низка мультяшок, з-поміж яких 3 роки тому особливо виділився «наш» Карлсон, який заговорив голосом Олега Скрипки. Тоді напарниками лідера «ВВ» виступили Ані Лорак (Малий), Тамара Яценко (Фрекен Бок) і Наталія Сумська (мама). У цій версії самоідентифікація до міри затовстого чоловічка була виражена дефініціями «козак у повному розквіті сил» і «красень, леґінь, що дуб у небі, сокіл у полі», що абсолютно відповідає характеру істоти з пропелером, яка зберігає рівновагу саме тоді, коли оточуючі від його витівок уже ладні втратити свідомість.
Дублювання – шлях до значно більшого вибору
Сьогодні вітчизняні кінотеатри майже на 90% наповнені голлівудською продукцією, 5% становлять європейські стрічки, залишок припадає на українське та російське кіно. Американське домінування – далеко не показник високої якості: окрім розкручених блокбастерів, до нас зазвичай потрапляють «середнячки» зі слабенькою режисурою, посереднім акторським складом і не першої свіжості сюжетами. І дублювання, озвучування й субтитрування іноземних фільмів українською мовою, завізоване Конституційним Судом, перш за все має розширити й урізноманітнити пропонований нам прейскурант фільмів.
За рік ми споживаємо 130–150 картин, вибір яких не вражає. Щотижневий перелік новинок нехитрий: анімація, романтична (або просто тупувата) комедія, черговий сиквел, бойовик і трилер «з м’ясом». Як варіант іноді можуть промайнути історичні драми або картини з претензією на «артгаузність». Прокатники, наче коні у Михайла Коцюбинського, – ніби й не винні, бо все «залежить від виробників». Та це тільки на перший погляд.
До рішення КС для закордонних кінокомпаній українських глядачів фактично не існувало. Малозрозуміле недоутворення «російський прокат і прокат у країнах СНД» – надійно перекривало нам шлях до мейджорів – здебільшого гігантів США, які виготовляють до 80% кінопродукції у світі. Звісно, посередники зацікавлені залишити все, як є: російське дублювання дає змогу збільшувати надходження за рахунок прокату в обох країнах, покращувати майстерність своїх, а не чужих акторів, нарешті, диктувати сусідам, що їм дивитися. В Україні досі застосовувалася чи не найгірша з можливих схем: дистриб’ютори протягом тижня крутили фільм у РФ, а потім ці ж копії завозили до України, перетворюючи її на своєрідний культурний «відстійник». І коли хтось із них вирішував, що росіянам краще переглянути якесь «дуже смішне кіно» замість останнього фільму Девіда Лінча, то й ми автоматично про автора «Малголланд Драйв» могли не мріяти.
Інтелектуальне кіно зараз залежить від депутатів
В українському кінопросторі функціонують 5 студій: AdiozProduction Studio, Pteroduction, «Невафільм», Post Modern та Lemma recording. Кожна з них здатна випускати від 20 до 40 дубльованих стрічок щороку. Планує також відкрити власну студію компанія B&H Films (вітчизняний дистриб’ютор Paramount, Universal, Sony, Buena Vista, Disney). Цих потужностей уже нині цілком вистачає, щоб забезпечити глядачам те, чого вони досі були позбавлені, – перегляд свіжих фільмів безпосередньо після світових кінопрем’єр.
І лише одна категорія учасників процесу теоретично може стати жертвою закону – прокатники артгаузних стрічок. Але тільки якщо Верховна Рада зволікатиме із законопроектом про відшкодування витрат на субтитрування й дублювання інтелектуальних картин, які демонструються обмеженою кількістю фільмокопій.
Широко розпіарена «проблема дублювання» звичайних глядачів не цікавить. За даними Київського міжнародного інституту соціології, тільки 3% опитаних заявили, що український дубляж заважає їм частіше ходити до кінотеатрів.[296][297]
БУДНІ УКРАЇНСЬКОГО КІНОПРОКАТУ
.jpg)
«Астерікс на Олімпійських іграх»Перший гучний скандал із запізненням виходу: замість 30 січня стрічка з’явилася на широких екранах 21 лютого. Голова державної служби кінематографії Ганна Чміль пояснила рішення не видавати прокатне посвідчення дистриб’юторській компанії «Синергія» так: «Картину дубльовано російською мовою, і тільки частину фільмокопій субтитровано українською». Громадська ініціатива «Кінопереклад» заявила, що справжньою причиною небажання фірми «Синергія» дублювати фільм належним чином є залежність її бізнесу від російських партнерів. Активісти «Кіноперекладу» звернулися до виробника картини – французької кінокомпанії Pathe Distribution – з листом, який підписало близько 5 тис. осіб, з проханням «встановити прямі зв’язки з компетентним та відповідальним партнером в Україні». У відповідь компанія Pathe Distribution повідомила, що із задоволенням працюватиме з українськими дистриб’юторами без посередників.
«Рататуй».jpg)
.jpg)
Мультиплікаційний витвір режисера Бреда Берда та студії Pixar 2007 року отримав «Оскар» як кращий анімаційний фільм. Прем’єра історії про щура Ремі, який мріє стати найкращим кухарем, відбулася в Україні 28 червня. Всього було випущено 35 копій українською мовою і стільки ж російською. Згідно з опитуванням, проведеним компанією First Movies International у грудні минулого року, 68% респондентів, які переглядали мультфільм «Рататуй» українською мовою, відзначили високу якість дублювання. Водночас 56% аудиторії, що дивилася стрічку з російським дублюванням, залишилися задоволені своїм вибором. Редакцію тексту державною мовою здійснив Віктор Морозов – перекладач, який «змусив» розмовляти українською Гаррі Поттера.
.jpg)
«Ще одна з роду Болейн»Українська прем’єра відбулася 28 лютого 2008 року, тоді як у Росії на тиждень пізніше – 6 березня. Дистриб’ютор B&H Films випустив у прокат 59 фільмокопій, усі дубльовані українською. За даними сайту Box Office Mojo, за перший вікенд прокату стрічка зібрала $248 563. До українського перекладу долучився Олекса Негребецький, який заявлений як «автор синхронного тексту». Серед глядачів і досі точаться суперечки: частину аудиторії переклад цілком задовольнив, іншим не сподобалася надто «літературна» мова.
КОМЕНТАР
Ольга Сумська
актриса
Живою мовою
.jpg)
Говорити замість екранних персонажів я почала вже після закінчення театрального інституту. Моїми дебютними картинами стали мультфільми, згодом я озвучувала різних героїнь у кіно. Мені подобається процес «оживлення» анімаційних героїв, це доволі цікаво і подекуди складно. Потрібно відчути уявну душу персонажа, відобразити його характер – і все це за рахунок тембру, тональності, відтінків голосу, придихів. Мене завжди цікавлять непрості персонажі, наприклад я б задоволенням озвучила б принцесу Фіону зі «Шрека». Вона уособлює дві протилежні сутності – тендітної й примхливої красуні та кремезної, але доброї міфічної істоти. З останніх дубльованих стрічок мені сподобалася робота над мультиком «Тачки», в якому я озвучила блакитний «Порш» Саллі. Дубляж «Тачок» був гарно організований, виділений пристойний кошторис, запрошені відомі актори. А зараз, на жаль, з’явилася тенденція, коли часто економлять і залучають акторів-початківців, які працюють, так би мовити, напівпрофесійно. Від цього страждає перш за все глядач, в якого може виникнути хибне враження про якість українського дубляжу. Також негативному сприйняттю часом сприяє штучне подання української мови. Потрібно спуститися на землю і впроваджувати в кіно нормальну, живу мову. Не суржик, звичайно, але і не граматику початку минулого століття.