Мало кому з британських прем’єр-міністрів доводилося пережити таке публічне приниження, як Борісові Джонсону. Перервавши участь у сесії Генеральної Асамблеї ООН, він мусив повертатися до Лондона й пояснювати вороже налаштованим парламентаріям, чому зухвало порушив закон, призупинивши роботу парламенту, чому збрехав королеві й чому намагався обійти Конституцію Великої Британії.
Лише за день до цього британський Верховний суд виніс один із найнищівніших вироків у політичній історії Великої Британії. 11 суддів одностайно виснували, що Джонсон намагався завадити роботі парламенту й контролювати уряд. Ухвалене минулого місяця рішення прем’єра розпустити членів парламенту в розпал політичної кризи навколо Brexit було необґрунтованим. Причина, на яку він посилався, виявилася брехнею. Введена в оману королева Єлизавета офіційно схвалила його запит. Тож призупинення — лише «папірець», що не має чинності. Уже наступного ранку парламент поновив роботу.
На цій сесії панував хаос та розлючення, крики та звинувачення, викриття та лайка. Знову й знову опозиційні депутати вигукували взаємні образи, члени Лейбористської партії насміхалися над спробою Боріса Джонсона призупинити роботу парламенту, а сам прем’єр засудив їх за «боягузтво» й відмову від нових загальних виборів. Образи й лайки шокували багатьох політичних спостерігачів і неприємно вразили телеглядачів, які дивилися палкі дебати. Коментатори навіть засумнівалися, чи не збилася британська демократія на манівці.
Читайте також: Боріс Джонсон: людина-заголовок
У центрі конфлікту посилення політичної напруженості у зв’язку з Brexit. Боріс Джонсон обіцяв вивести Велику Британію з Європейського Союзу до 31 жовтня незалежно від наслідків («перемога або смерть», як він висловився). Він та його радники готові залишити ЄС, навіть якщо не вдасться вчасно укласти угоду. Майже всі британські підприємства попереджають, що це стане катастрофою для британської економіки, адже торгівля з Європою буде паралізована, життєво важливі транспортні та комунікаційні зв’язки розірвані, удару зазнають майже всі угоди із сусідами Великої Британії, зокрема на імпорт медикаментів і ядерних матеріалів, а також наукові дослідження й студентські програми обміну.
Тож парламент Великої Британії постановив завадити виходу з ЄС без угоди та вже ухвалив закон, згідно з яким такий вихід нелегітимний, і Джонсон змушений просити подовження членства Великої Британії, якщо переговори успішно не завершаться до 19 жовтня. Це означає, що майже не лишилося часу на обговорення таких складних питань, як-от: що робити з кордоном між Північною Ірландією та Ірландською Республікою? За словами представників ЄС на переговорах, британці не висунули нових пропозицій, які могла б прийняти решта Європи. Вони кажуть, що Джонсонів уряд лише вдає ведення переговорів, вочевидь, маючи намір «вирватися» з Європи наприкінці жовтня без угоди.
Однак тепер із вироком Верховного суду Джонсонові складно буде ігнорувати парламент і новий закон про Brexit. У разі такого вчинку прем’єрові загрожуватиме арешт і кримінальні обвинувачення. Політично позиції Джонсона дуже слабкі. Йому довелося вибачатися перед королевою за брехню щодо призупинення роботи парламенту. Він тепер не має більшості в парламенті після виключення 21 бунтаря з Консервативної партії. Він втратив усі сім голосів у справі Brexit, які нещодавно мав у парламенті. Він не може призначити вибори у спробі відбудувати більшість консерваторів, хіба що опозиція підтримає ідею виборів. Нині всі опозиційні партії — лейбористи, ліберал-демократи й шотландські націоналісти — заявили, що не погодяться на проведення виборів, поки Джонсон не укладе угоду з ЄС або не подовжить членство Великої Британії.
Тож Боріс Джонсон орієнтується на якомога конфронтаційнішу тактику. Він готовий іти на вибори як поборник Brexit для народу та опонент парламенту, що прагне загальмувати це питання. Він тримається напрочуд агресивно (у своїй риториці, вчинках і ставленні до незгодних), чим тішить прихильників, але дедалі більше тривожить пересічних британців. Народ хвилюється, що занедбуються традиції британської демократії: поміркованість, урівноваженість, стабільність. Минулого тижня всі єпископи та архієпископи, яких в англіканській церкві налічується 118, підписали відкритого листа із закликом покласти край лайці та агресивній поведінці в парламенті, яку вони назвали неприйнятною.
Читайте також: Die Welt: Дорогі обіцянки Боріса Джонсона
Однак Джонсон сподівається, що непопулярність Джеремі Корбіна, лідера лейбористської опозиції лівих, та обурення виборців через затримку виходу з ЄС забезпечать його уряду розгромну перемогу на будь-яких наступних виборах. Відповідно він намагається загострити конфронтацію з парламентом та схилити на свій бік громадську думку обіцянками про величезні відрахування на охорону здоров’я, школи, транспорт і місцеві бюджети.
Та саме тоді, коли Джонсон сподівався звернутися до виборців на щорічній конференції Консервативної партії, його раптом втягнули в новий скандал. Журналісти розкопали, що шість років тому, коли Джонсон був мером Лондона, він виділив із державного бюджету кругленьку суму колишній фотомоделі — американській білявці, яка заявила, що допомагала йому спонсорувати новий бізнес у Лондоні. Білявка нібито незаконно отримала чимало державних коштів, до того ж мер змінив правила, щоби брати її із собою на соціальні заходи та в три закордонні подорожі. У газетах припускали, що ця жінка була його коханкою, із якою він спав, коли ще був у шлюбі.
Джонсон заперечує всі ці чутки, однак вони підпсували йому репутацію в період, коли доводиться спростовувати звинувачення в розпусній поведінці, брехні й готовності нехтувати парламентом та порушувати закони заради власних політичних амбіцій.
Читайте також: Джонсон назвав строки виходу Британії з ЄС
Опозиційні партії на тлі вироку Верховного суду пропонують імпічмент. Виходить незбагненна політична іронія, адже водночас Конгрес США пропонує оголосити імпічмент президенту Трампу — близькому політичному союзникові Джонсона. У Великій Британії до імпічменту звертаються рідко, і таке не траплялося вже багато років. У разі ухвалення такого рішення очікується публічне слухання в Палаті представників. Востаннє імпічмент високопосадовцю оголошувався в 1848-му, коли міністр закордонних справ лорд Палмерстон уклав таємну угоду з Росією.
Пропозиція щодо імпічменту на підставі «неналежної поведінки» для призупинення роботи парламенту навряд чи буде ухвалена. Та й Джонсон досі має суттєву підтримку британців, які голосували за Brexit й дедалі більше обурюються навмисним (на їхню думку) затягуванням у парламенті виходу з ЄС. Нині в Консервативній партії розкол між поміркованими депутатами, яких тривожить правий ухил, та прихильниками жорсткого курсу й Brexit, що готові виганяти з партії всіх невірних членів та відкрито схилятися до правої політики.
Згідно з опитуваннями жодна з партій не здобула б абсолютної більшості на наступних виборах (що можуть відбутися в листопаді). Якщо до того часу Джонсонові не вдасться укласти угоду про Brexit, слід очікувати глухого кута, обурень та розчарувань. Велика Британія не буде ані в ЄС, ані поза ЄС. Її союзники спантеличено спостерігають за тим, що коїться, і дивуються: що в біса трапилося з країною, колись славетною своєю стабільністю й політичною поміркованістю?