Своєю чергою, Кім Чен Ір перебрав владу в липні 1994 року і займався передусім тим, що чинив опір відкриттю Північної Кореї зовнішнім впливам та шантажував світ ядерною зброєю.
Кім Чен Ин, огрядний молодий чоловік, зовні дуже схожий на свого діда, засновника північнокорейської династії Кімів – Кім Ір Сена. Але схожість тут тільки зовнішня. На відміну від своїх попередників, Кім Чен Ин здобув освіту в Швейцарії, вільно володіє англійською і німецькою мовами.
Комуністична династія Кімів очолювала КНДР протягом десятиліть. І вони завдали цій державі страшної шкоди – досить порівняти її з Республікою Корея, розташованою на півдні країни. На сьогодні Північна Корея є однією з найбідніших держав у світі, причому, мабуть, із найбільш репресивним режимом. Кіми і їхні соратники звели нанівець величезний потенціал розвитку підвладної їм держави і перетворили її населення на слухняних рабів, котрі не можуть дбати про себе.
Очевидно, що КНДР потребує змін. І в цьому контексті цікавим є той факт, що під час навчання у Швейцарії Кім Чен Ина фактично блокували від контактів із зовнішнім світом, щоб він не зазнав «зомбування» західним способом життя. Та хоч би як охороняли його від «згубних» західних впливів, але Кім Чен Ин все ж отримав такі знання про Захід, про глобальний світ і про місце Кореї в ньому, яких не мали ані його дід, ані його батько.
Водночас, хоч би як охороняли «комуністичного принца» від реальної дійсності і в самій в КНДР, однак його юність збіглася в часі з періодом, протягом якого Північна Корея переживала безпрецедентну економічну кризу, коли масові злидні й голод доводили населення до людожерства. Тому не слід виключати, що він цілком може визріти до того, що з часом необхідно відкрити свою державу для зовнішнього світу.
Північна Корея тримала звістку про смерть свого лідера в таємниці майже два дні, і це є можливою ознакою того, що керівництво КНДР з усіх сил намагається убезпечити себе від ризиків – зовнішніх і внутрішніх, котрі цілком здатні виникнути в небезпечний для північнокорейської комуністичної номенклатури перехідний період.
Зміна влади у Пхеньяні збільшує ймовірність зростання напруги між Північчю і Півднем під час перехідного періоду і навіть військового зіткнення між ними. Так, після смерті Кім Ір Сена в 1994 році, Південна Корея змушена була привести свої збройні сили у стан підвищеної бойової готовності, через значне підвищення напруженості між двома сусідніми державами.
Також, можливо, варто звернути увагу ще й на те, що смерть «шанованого і улюбленого керівника Ким Чен Іра» сталася в той момент, коли сам Кім уже планував передачу вищої влади в державі ще за свого життя. Це мало відбутися у 2012 році, до століття з дня народження Ким Ір Сена.
Яким же може бути прогноз початку самостійної політичної діяльності Кім Чен Ина? Швидше за все, він відразу не отримає повного контролю над кермом КНДР – через його молодість і недосвідченість у керівництві. І протягом року Північна Корея буде під фактичним контролем його дядька Чан Сон Тека, двоюрідного брата Кім Чен Іра і верхівки Трудової партії Кореї (ТПК), яка є правлячою партією з КНДР з 1946 року.
На даний момент Чан Сон Тек займає посаду заступника голови Трудової партії Кореї і може на певний час розділити реальну владу з членом державного комітету оборони Кім Ок, удовою Кім Чен Іра.
Тобто мова може йти про своєрідне політичне регентство, коли в перехідний період, рік чи трохи більше року, Кім Чен Ин не буде затверджений на посаду голови Трудової партії Кореї. Але навіть формальне затвердження на цій посаді одразу не дасть йому реальних важелів влади. Питання лише в тому, наскільки довго затягнеться це політичне регентство? Оскільки слабкий і малодосвідчений як політик спадкоємець Кім Чен Іра своєю молодістю просто-таки провокує боротьбу за владу в КНДР.
І якщо на бік Чан Сон Тека стануть впливові спецслужби Північної Кореї, перестарілі керівники яких закономірно побоюються чисток у своїх рядах, то боротьба за владу у КНДР може набути досить жорстких форм.
Таким чином, хоча формально влада і буде передана до рук представника третього покоління Кімів – до Кім Чен Ина, але він правитиме лише номінально. Його владна вертикаль буде слабкою, а структура влади політично нестабільною, зокрема, і через негативні економічні фактори, що діють у КНДР.
З іншого боку, сам Кім Чен Ір, скоріше за все не міг не розуміти, що чекатиме на молодшого сина у випадку його відходу від влади. І можна зробити припущення, що він міг спробувати знайти противаги агресивному тандему Чан Сон Тек – Кім Ок. Якщо це дійсно так, то ця противага закладена Кім Чен Іром у підтримці його сина армією Північної Кореї.
Адже за спадкоємністю в політичному клані Кімів – до Кім Чен Ина має перейти не лише посада голови Трудової партії Кореї, а й і посада Верховного головнокомандуючого, разом зі званням маршала КНДР. Кім ІІІ, поставивши на підтримку військових чинів в боротьбі зі своїми опонентами у сімейному клані, здатен гарантувати їм збереження їхніх високих посад.
Тому не можна виключати того, що у своєму входженні на головну посаду в КНДР Кім Чен Ин зробить ставку саме на армію. З якою, до речі, у його дядька Чан Сон Тека досить натягнуті стосунки з того часу, як він спробував створити військову фракцію в надрах Трудової партії Кореї. Після чого він попав у немилість, і лише в 2006 році Чан Сон Тека пробачили і повернули у найближче оточення Кім Чен Іра.
Чан Сон Тек може використовувати різноманітні традиційні для Сходу форми палацового протистояння і боротьби за владу. Враховуючи ще й той факт, що він підтримує тісні відносини зі старшим сином Кім Чен Іра – Кім Чон Намом.
Очевидно, що під час правління Кіма ІІІ, якщо воно стане достатньо тривалим, КНДР не зможе залишатися в такому же стані, як вона була в часи його батька Кім Чен Іра чи діда Кім Ір Сена. Як би Кім Чен Ина не намагалися ізолювати від зовнішнього світу, коли він навчався у Швейцарії, він все одно не міг не помітити, наскільки разюче відрізняється рівень життя навіть привілейованих прошарків північнокорейського суспільства від середнього швейцарського.
І тут навчання на Заході Кім Чен Ина та володіння англійською і німецькою мовами цілком може зіграти злий жарт з режимом Кімів. Кім Чен Ин, на відміну від пересічних жителів Північної Кореї, має прямий і необмежений доступ до Інтернету. А значить, в такому разі, не може не цікавитися тим, що пише про КНДР західна преса. Тому він із першоджерел здатен дізнатися, які сподівання покладає Захід (а разом із тим – і Південна Корея) на зміну поколінь у правлячому домі Кімів.
Звичайно, що важко сказати чи наважиться Кім Чен Ин і оточення, котре стоїть за ним, на подобу північнокорейської перебудови, однак якісь таки зміни в КНДР все одно будуть. Той факт, що він отримав хорошу освіту в приватній школі у Женеві, робить його особою менш зашореною і такою, що краще уявляє собі, яким є в дійсності навколишній світ та якими можуть бути реакції цього світу на ті або ж інші дії Пхеньяну.
Кім Чен Ин, котрий є третім сином Кім Чен Іра (двоє старших вважалися занадто непередбачуваними, аби їм могли довірити контроль над КНДР), не був «обкатаний» попередньо у світовій міжнародній політиці вищого рівня. І йому ніколи не доводилося зустрічатися чи мати справи зі світовими лідерами. Тому, в разі якщо його не вдасться змістити політичним конкурентам з клану Кімів, йому доведеться освоювати ази вищої ліги дипломатії прямо на ходу.
З іншого боку, Кім Чен Ину всього 28 років, і у нього майже немає досвіду керівної роботи. Кім Чен Ір почав доручати йому серйозні справи лише недавно. На відміну від свого батька, у Кіма ІІІ не було декількох десятиліть, щоб спокійно і ґрунтовно підготуватися до виконання функцій вождя. Його розкручували на роль гідного наступника і майбутнього керівника КНДР усього лише рік.
Наразі прорахованих варіантів розвитку ситуації в КНДР не так вже і багато. Першим із них – збереження і консервація на невизначений термін чинної ситуації, що може загрожувати посиленням тиску ззовні чи всередині країни. Другий – це поступове втягування Північної Кореї в сферу впливу Китаю і перетворення її з часом на подобу буферної держави. Третім є розвал існуючої системи. А четвертим – поглинання КНДР Півднем, але на даний час виглядає не зовсім реально, оскільки нині до цього не зовсім готовий Сеул з ряду економічних і соціально-політичних причин.
Та як би там не було, але смерть Кім Чен Іра може надати Північній Кореї можливість для зміни або ж стати спусковим гачком до погіршення нестабільності чи навіть хаосу. Син Кім Чен Іра – «Великий Наступник» Кім Чен Ин, зараз успадковує нестабільний режим, який стикається з політичною невизначеністю, дипломатичною ізоляцією, економічним спадом та браком продовольства. Він бере під своє управління державу, економіка якої була розорена багаторічною безгосподарністю в часи Кім Чен Іра. Який лише говорив про реформи, вважаючи за краще дотримуватися жорсткого централізованого планування і жорстоко придушував будь-яку потенційну опозицію.
Пхеньян відчайдушно потребує сторонньої допомоги, щоб прогодувати 24 мільйона людей. Але важливе те, що нині північнокорейці вже не мають ілюзії, що вони живуть в раю на землі. Це може стати поштовхом для уряду в розробці планів поліпшення економічних перспектив КНДР. Проте держава, як і раніше, контролює життя північнокорейського населення буквально в усьому.
Звісно, що важко уявити собі, що Північна Корея в другому десятилітті ХХІ століття залишатиметься в тому ж часовому відтінку, що і в останні десятиліття ХХ. Але вже ж не варто очікувати на зміни за формулою «арабської весни». І навіть перспектива запровадження реформ у стилі Ден Сяопіна із переходом до соціалістичного ринку виглядає віддаленою.
Загалом поступові зміни в КНДР цілком можливі, і якщо вони не відкладатимуться, проте проводитимуться в обмеженому масштабі, то неминучий в історичній перспективі крах режиму комуністичної династії Кімів на якийсь час буде відкладений.