У складі 2-го армійського корпусу противника є кілька особливих військових частин, що відрізняються від інших своєю організаційно-штатною структурою та історією. У цьому матеріалі йтиметься саме про такі військові частини, зокрема про 6-й ОМСП та 7-му ОМСБр.
7-ма ОМСБр, в/ч 08807
Бойові дії, що точилися навколо Слов’янська та Краматорська, сформували досить велику групу бійців противника, які здобули безцінний досвід і далі вели бойові дії з українською армією. Після завершення літньої кампанії та з початком формування армійських корпусів так звану Слов’янську бригаду, точніше її особовий склад, розподілили між трьома військовими частинами 1-го армійського корпусу. Серед них була і майбутня 7-ма ОМСБр. Бригада активно готувалася до початку зимової кампанії, і за допомогою досліджень OSINT можна доволі чітко відстежити, коли до бригади надходила різна техніка. За наявними даними, у листопаді там сформували танковий батальйон, а наприкінці того ж таки місяця і на початку грудня вони були посилені артилерією. У бригаді порівняно з іншими частинами була невелика кількість бронетехніки. Танковий батальйон міг «похизуватися» тільки 16–18 танками, абсолютну більшість яких становили танки Т-64БВ. Танків Т-72Б було лише кілька. Що ж стосується артилерії, то її сформували для доволі потужної батальйонно-тактичної групи. А це:
— батарея гаубиць Д-30;
— батарея «Градів»;
— батарея САУ 2С1;
— мінометні батареї калібру 82 мм та 120 мм.
Знову ж таки, у «батареї» БМ-21 було 4-5 машин. Аналогічна ситуація спостерігалася й із САУ. Окрім того, бригада практично не мала БМП. На мою думку, їх було не більше 5-6 машин (БМП-1). Також була сформована рота РХБЗ на МТ-ЛБ та БРДМ-2, яких сумарно було 6 машин. Отже, до складу бригади входили:
— 1-й мотострілецький батальйон («Слов’янський»);
— 2-й мотострілецький батальйон («Семенівський»);
— танковий батальйон (по факту дві танкові роти замість чотирьох);
— артилерійська група, яка сумарно налічувала 18 одиниць техніки та гаубиць;
— мінометні батареї;
— рота РХБЗ (6 одиниць техніки);
— інші підрозділи (розвідувальна, саперна роти тощо).
Тактичним знаком було обрано римську цифру «7» у ромбі. Сформована в Торезі й входила до складу 1-го армійського корпусу. Брала участь у боях на межі Донецької та Луганської областей. Як бачимо, у бригаді через брак особового складу не було сформовано 3-го мотострілецького батальйону. Сильною стороною бригади була її піхота.
САУ бригади взимку 2015-го
Як вище зазначалося, у бригаді була велика кількість ветеранів літньої кампанії. Під час відносного затишшя на фронті в період жовтня — грудня 2014-го до лав бригади приєдналася велика кількість громадян Росії з досвідом служби в армії або участі в бойових діях. Абсолютна більшість їх сконцентрувалася в 1-му мотострілецькому батальйоні.
Бригада розпочала наступальні операції 22 січня 2015 року, атакуючи українські підрозділи, що обороняли Рідкодуб та Нікішине. Бійці бригади ніяк не могли прорвати оборону наших бійців і зазнавали великих втрат. Здебільшого це було зумовлено «геніальним» рішенням атакувати в лоб та незлагодженістю. Силами 1-го та 2-го МСБ розвивався наступ також на Міус. Бригада зазнала великих втрат живої сили і техніки. 2-й мотострілецький батальйон втратив боєздатність через велику кількість загиблих і санітарні втрати. Із закінченням зимової кампанії більшість громадян Росії покинула цю бригаду. Розпочався процес реформування та комплектації бригади.
Читайте також: Хто воює проти нас. 5-та і 100-та ОМСБр сепаратистів
Тактичний знак було замінено на арабську цифру «7». Змінилося командування (у цьому випадку не варто згадувати командирів бойовиків, так як вони тільки формально вважалися командирами. Командний склад повністю складався з кадрових офіцерів РФ, а їхні дані невідомі). Найцікавіше те, що бригаду передали в управління 2-го армійського корпусу, змінилося місце дислокації (з Тореза на Дебальцеве). У бригаді навіть був випадок убивства командира бригади, приставленого куратора, кадрового офіцера з Росії через незадовільне ставлення останнього до підлеглих. Бригада тримає фронт поруч із 3-ю ОМСБр, біля Горлівки та Світлодарської дуги. Її стан можна оцінити як боєздатний, але негативний. У бригаді процвітає алкоголізм. Якщо у 2015 році сильною її стороною була піхота, то тепер вона відсутня. Єдине, на що вони можуть сподіватися, — артилерія. Було сформовано й укомплектовано 3-й мотострілецький батальйон. Усі три батальйони на старих БМП-1, у бригаді (розвідувальній або саперній роті) є БТР-70 (улітку 2014-го та взимку 2015-го Росія постачала тільки БТР-80). На моє глибоке переконання, бригада входить до трійки найслабших частин 1-го та 2-го армійських корпусів.
6-й ОМСП, в/ч 69647
Ще до початку війни на території Луганської області був дуже поширений такий рух, як «казачество». Абсолютна більшість осередків розташовувалася неподалік кордону з РФ, а саме в Антрациті, Красному Лучі та Ровеньках. Саме там із початком війни утворилися найбільші «казачі» формування, які озброювала та тренувала на своїй території Росія. Велика кількість «казаків» також була в Стаханові, Первомайську та Алчевську (усі три міста розташовані одне біля одного). Російське командування не надто поспішало озброювати технікою та артилерією «казаків» (улітку в них була лише стрілецька зброя). Можлива причина цього — брак довіри до них.
Читайте також: Хто воює проти нас. Розвідувальні підрозділи сепаратистів
Утім, колишній командир майбутнього полку імені Платова Павло Дрьомов провів телефонну розмову з російським прем’єр-міністром, про що сам хвалився перед іншим бойовиком, і домовився, що в січні полк отримає бронетехніку. Але полк нічого не отримав. У згаданому формуванні була лише мінометна батарея, батарея гаубиць Д-30 та поодинокі установки «Град-П» (стріляє однією ракетою калібру 122 мм). Взимку 2015 року брали участь у штурмі Новогригорівки та Дебальцевого.
З початком чергового перемир’я на фронті почалося формування полку трьохбатальйонного складу. 12 грудня росіяни ліквідували Павла Дрьомова та призначили свого куратора, що був надійним у питанні виконання наказів і лояльності. Полк особливий тим, що мотострілецькі батальйони замість БМП-1/2 мають МТ-ЛБ. Як російські куратори думають стримувати або проводити атаку на МТ-ЛБ (інколи на них стоять Зу-23-2), доволі важко уявити. У полку було створено ще одну окрему мотострілецьку роту на БМП-2, яких у цій роті є 7 машин. Також для зв’язківців та бійців розвідувальної роти є кілька БТР-80 (4 машини). На ті ж таки МТ-ЛБ бойовики розмістили радіостанції, що робить їх маневреними командними пунктами.
МТ-ЛБ 6 ОМСП
У бригаді сформований повноцінний танковий батальйон на танках Т-72Б. Що ж стосується артилерії, то, наприклад, «Гради» стали надходити на озброєння полку тільки 2016-го. Досі не знайдено підтверджень наявності стандартних для бригад і полків АК САУ 2С1. Тактичний знак — арабська «6» у квадраті. Полк складається з:
— 1-го МСБ на МТ-ЛБ;
— 2-го МСБ на МТ-ЛБ;
— 3-го МСБ на МТ-ЛБ;
— мотострілецької роти на БМП-2 (входить в один з мотострілецьких батальйонів, який саме — невідомо);
— танкового батальйону на Т-72Б;
— реактивного дивізіону БМ-21 «Град» (на мою думку, у дивізіоні немає штатної кількості машин через недостатню чисельність особового складу);
— дивізіону гаубиць Д-30;
— під питанням наявність САУ.
Читайте також: Хто воює проти нас. 2-га й 4-та ОМСБр сепаратистів
Сильною стороною полку можна назвати його танковий батальйон, який регулярно займає призові місця під час корпусних змагань танкових екіпажів армійських корпусів. До слабкої сторони можна віднести артилерійську групу цієї військової частини. Саме тому її регулярно прикриває великий калібр 10-ї артилерійської бригади. Також доволі скептичне ставлення і до МТ-ЛБ, які, окрім кулемета калібру 7,62 мм, більше нічого не мають (нагадаю, у БМП-1 калібр 73 мм, а в БМП-2 — 30 мм).
Танк полку під час корпусних навчань