Читайте також: Хто воює проти нас? 1-ша та 3-тя омсбр сепаратистів
2-га ОМСБр, в/ч 73438. 1 листопада 2015 року присвоєно статус гвардійської.
Бригада дислокується в Луганську. Її діяльність бере початок ще з літа 2014-го, адже кістяк бригади утворили ветерани важких боїв з українською армією на Луганщині. Створена 7 жовтня 2014-го (на честь дня народження російського президента було сформовано два армійських корпуси) на базі батальйону «Заря», чисельність якого сягала вже близько 1 тис. бійців. Солдати цього батальйону брали участь у боях за Металіст, Вергунку, Хрящувате, Луганський аеропорт. Також до складу бригади увійшов загін «Хулиган», який улітку перебував у складі батальйону бойовиків ГШР (група швидкого реагування). Основою для ще одного її батальйону став підрозділ «Дон» (нічим особливим у літній період не відзначився).
Читайте також: Росія проти всіх
Розпочався процес формування трьох мотострілецьких батальйонів, танкового батальйону та артилерійських дивізіонів. Бригаду активно поповнювали технікою та особовим складом. Особливу увагу приділили артилерії (оскільки планувався штурм виступу в районі Дебальцевого). Тактичний знак — біле коло всередині трикутника.
Приклад тактичного знака в період зимової кампанії
Командиром першого мотострілецького батальйону став командир колишнього батальйону «Заря» Андрій Патрушев, випускник Військового університету Міністерства оборони РФ, командиром другого — підполковник Герасименко, третього — Дєніс Кудрін, громадянин РФ, який проходив службу в групі бойового управління. Начальником штабу — громадянин РФ Сєрґєй Фомченков, командиром бригади — Гегам Айрапетян. Керувати танковим батальйоном поставили Валерія Липицького.
Читайте також: Зеленопілля. Спогад офіцера
Для зимової кампанії в бригаді сформували потужній гаубичний самохідний артилерійський дивізіон на САУ 2С1 «Гвоздика» (122 мм). У дивізіоні за штатом 18 машин, за допомогою OSINT-досліджень вдалося відшукати й прив’язати до того періоду фотографії 17 із 18 САУ, що свідчить про те, що командування 2-ї ОМСБр оперувало великими силами для досягнення поставлених перед ним завдань. Окрім САУ було створено артилерійський дивізіон на гаубицях Д-30 (в українській армії такі гаубиці перебувають на озброєнні десантно-штурмових бригад) та дивізіон на БМ-21 «Град». Точну кількість у період зимових боїв установити не вдалося, але відомо, що їх було щонайменше по 12 штук в обох дивізіонах. Російське командування окрему увагу приділяло й танковим військам.
САУ 2С1 «Гвоздика» 2-ї ОМСБр
Танковий батальйон 2-ї бригади взимку 2015-го складався з танків Т-64БВ і Т-72Б (основна частина все ж таки Т-64БВ, позаяк улітку 2014-го на Луганщину їх завезли значно більше). Згідно з власними дослідженнями взимку 2015-го ця бригада мала приблизно 20 боєздатних танків, що брали участь у боях або стояли в резерві бригади чи корпусу. Частину було виділено для захоплення позицій українських військ на Бахмутській трасі, а саме 31 БП. В атаці на цей опорний пункт загинув командир танкового батальйону бригади.
Танки бригади перед штурмом українських позицій
Під час дебальцівської операції ця бригада мала найбільші втрати серед усіх тих, що були задіяні в ній, а саме понад 70 бійців загиблими. Вона атакувала позиції українських військ поблизу Троїцького, Новогригорівки, Чорнухиного та самого Дебальцевого.
На сьогодні бригада є боєздатною одиницею з повним комплектом техніки та особового складу. У танковому батальйоні є одна рота на танках Т-64БВК. У бригаді також доволі велика кількість БТР-80, які постачалися туди влітку 2014-го, і приблизно 15 БМП-2, решта БМП мотострілецьких батальйонів — це морально та фізично застарілі БМП-1П. Особливих змін в організаційно-штатній структурі здійснено не було. Змінився лише тактичний знак на техніці: замість трикутника з колом з’явився квадрат із цифрою 2 всередині. Перевагою цієї бригади можна назвати її укомплектованість та чисельність. Якоїсь активності на фронті вона не виявляє.
4-та ОМСБр, в/ч 74347
Дислокується бригада в місті Алчевськ Луганської області (а також у Краснодоні та Красному Лучі(Хрустальному). Також сформована з ветеранів періоду літа 2014-го, а саме з батальйону «Леший», що дислокувався в Луганську, батальйону «Витязь» із Краснодона та групи швидкого реагування під командуванням ліквідованого росіянами Бєднова. Рішення про ліквідацію прийняли, коли стало зрозуміло, що Бєднов не бажав приєднуватися до складу бригади, а волів займатися анархізмом і самотужки керувати добре озброєним загоном. Після його ліквідації й погроз розпустити загін особовий склад усе ж таки приєднався до 4-ї мотострілецької бригади. Група швидкого реагування, куди також входила ДШРГ «Русич», улітку займалася диверсійними обстрілами наших позицій поблизу Луганська, брала участь фактично у розстрілі бійців «Айдару» та 80-ї аеромобільної бригади 5 вересня під Цвітними Пісками. Батальйон «Витязь», на мою думку, утворив кістяк бригади, адже в ньому влітку 2014-го були своя артилерія, танки, БМП і БТР.
Читайте також: Висота Конвалія. «Залізні» добровольці із Закарпаття
Як і у випадку з 2-ю ОМСБр, 4-ту мотострілецьку бригаду забезпечили артилерією й танками перед штурмом опорних пунктів ЗСУ. Найбільшу увагу приділили реактивному дивізіону на БМ-21. За допомогою OSINT-досліджень та аналізу операції вдалося встановити, що в розпорядженні командування бригади було 17 із 18 «Градів». У жодній бригаді ЗСУ станом на січень 2015-го не було такої кількості реактивної артилерії, як у бойовиків перед зимовою кампанією. Тактичним знаком для бригади було обрано біле коло всередині прямокутника.
Приклад тактичного знака, зима 2015-го
Командиром першого мотострілецького батальйону став Олексій Павло (комбат Лєшого), другого — Олексій Крипко. Щодо третього батальйону інформації немає. Командиром танкового батальйону став Віктор Вєрємєєнко. Окремо хотілося б зазначити, що танковий батальйон цієї бригади взимку був доволі слабким. На його озброєнні перебували застарілі танки Т-64А із самостійно навішеними блоками динамічного захисту й Т-64БВК. Орієнтовна кількість — 12 одиниць. Було сформовано й інші артилерійські дивізіони, але, як і у випадку з 2-ю ОМСБр, вони не всюди були повні. Так, замість 18 САУ 2С1 у них було не більш як 15, аналогічно з гаубицями Д-30, частина з яких несла бойове чергування неподалік Алчевська й завдавала вогневі ураження по наших бійцях під Бахмутом. Найбільші проблеми виникали з бронетехнікою: у деяких ротах замість 10 БМП було 3–4, решта пересувалася на «Уралах» або в кращому разі на МТ-ЛБ. Ті БМП-1, які були в наявності, не завжди могли навіть доставити до точки особовий склад, оскільки виходили з ладу. Бригада брала участь у боях за Чорнухине.
На сьогодні ця бригада найбільша у складі 2-го армійського корпусу. У деяких мотострілецьких ротах є позаштатна бронетехніка, що збільшує її кількість із 10 до 12–13 БМП на роту. Переважно це БМП-1П. У танковому батальйоні є рота на Т-72Б, решта Т-64БВ, Т-64БВК (майже 10 штук) і Т-64А.
Т-64А 4-ї ОМСБр
Після зимової кампанії до бригади було включено батальйон «Призрак», який був переформований в окремий батальйон територіально оборони й на озброєнні якого є низка БМП і БТР-80. Але головна його ударна сила — це ідейний особовий склад. На мою думку, саме завдяки цьому БТрО (має номер 14) бригаду й можна вважати показовою та боєздатною. Адже саме зі згаданим батальйоном у зоні його відповідальності й ведуться активні бойові дії та здійснюються зухвалі вилазки ДРГ.