Суспільство

  ▪   Дмитро Путята

Хто воює проти нас? 1-ша та 3-тя омсбр сепаратистів

У цій серії матеріалів буде подано опис основних військових частин ворога, які входять до армійських корпусів на Донбасі, а ті, своєю чергою, до російського Південного військового округу

1-ша омсбр (в/ч 08801)

 

Постійне місце дислокації бригади — Комсомольське, Донецька область. Вона вважається зразковою (для противника) з високим рівнем дисципліни, боротьби з алкоголем та наркотиками, високою виучкою особового складу. Сама назва бригади — «Слов’янська» — свідчить про те, що її ветерани воюють із нашою армією від самого початку війни, по суті, із її першого джерела — міста Слов’янськ. Упродовж кількох місяців боїв за ці міста велика кількість громадян Росії з досвідом служби в армії та участі в бойових діях і місцеві жителі, які примкнули до них, здобули величезний досвід ведення бойових дій у цій гібридній війні. Після відступу вели бої в прикордонній смузі, а саме в Дмитрівці, Степанівці, Маринівці. Із частини бригади був сформований окремий батальйон, який наприкінці серпня воював під Маріуполем.

 

Влітку бригада отримала з РФ велику кількість бронетехніки, зокрема танків, що, власне, і стало кістками, на які наростили м’ясо. Якщо бути точнішим, то саме на основі «Семенівського» (1-й мотострілецький батальйон), «Слов’янського» (2-й мотострілецький батальйон) та «Костянтинівського» (3-й мотострілецький батальйон) батальйонів і було сформовано бригаду. Цікаво те, що з них також створювалися батальйони для 7-ї ОМСБр та 9-го ОМСП.

 

Зона відповідальності бригади відносно спокійна, тому навчальний процес і злагодження були успішними:

 

1). Дислокація 1-го МСБ — Роздольне.

2). Дислокація 2-го МСБ — Тельманове та Мічуріне.

3). Дислокація 3-го МСБ — Лукове.

 

Першим командиром бригади було призначено С. Н. Вєлікородного, у липні 2015-го його замінив полковник Н. Діґало. Начальником штабу був призначений громадянин РФ Сєрґєй Шамбєрін із позивним «Поет». Командиром 1-го мотострілецького батальйону призначили кадрового офіцера, який пройшов кілька війн, росіянина з позивним «Боцман», командиром 2-го мотострілецького батальйону «Вікінг» — Алєксєя Сосонного, а 3-го — Алєксандра Ліхваря. За тактичний знак було обрано римську цифру «1» у ромбі.

БМП-1 1-ї ОМСБр з її першим ТЗ

 

Узимку 2015 року російське командування зробило ставку на артилерію й танки. Окрім того, практично в кожній бригаді були терміново сформовані протитанкові батареї на гарматах МТ-12 «Рапіра». І це на тлі проблем із бронетехнікою і в час, коли відсоткове співвідношення тих, хто з автоматом у руках ішов на штурм, було доволі невеликим. Чим це було зумовлено? Невідомо. Цілком ймовірно, що росіяни припускали можливість того, що українська армія піде в масовий наступ взимку, і для цього готувалися протитанкові розрахунки та інженерно-саперні роти. У бригаді ще з літа була велика кількість БМП-2, які вирішили використати у відволікаючій операції неподалік Донецького аеропорту. Туди наприкінці січня була відправлена БТГр 1-ї ОМСБр із танками, БМП та «Рапірами». У тому бою противник втратив практично всю бронетехніку та більше ніж 25 бійців загинуло. Після цього епізоду, що стався 22 січня, згаданий батальйон не залучали до операцій під час наступу.

 

Було сформовано ротно-тактичну групу з танкового батальйону із завданням підтримати та розвинути наступ із боку Вуглегірська на Логвинове. Під час цих спроб 1/3 танків було втрачено. 14 лютого 2015-го бійці цієї бригади відбили наступ наших сил під селищем Петрівське. Цього самого дня сформована раніше БТГр 1-ї ОМСБр вирушила до Вуглегірська, а звідти до Логвинового, де і зайняла оборону. Загалом від бригади взимку 15-го брали участь дві БТГр. Щоправда, практично вся артилерія залишилася прикривати свою зону відповідальності, лише одна батарея гаубиць Д-30 брала участь в обстрілі наших опорних пунктів неподалік міста Дебальцеве.

 

Т-72Б 1-ї «бригади» під час навчань

 

Бригада нині на 85% укомплектована БМП-1. Танковий батальйон складається з танків Т-72Б та Т-64БВ, що повністю еквівалентно нашим танковим військам. Влітку 15-го бійці 72-ї ОМБр та добровольчого українського корпусу провели невдалу наступальну операцію в межах оборони цієї бригади під Старогнатівкою.

 

Загалом, як і зазначалося вище, бригада зайняла відносно спокійну ділянку оборони на фронті. Основні втрати в них і від них — це саперна війна. Якоїсь активності силами ДРГ бригада не проявляє, на що також впливає рельєф, але, на мою думку, вона є небезпечним противником. Традиційний період зміни тактичних знаків її не обійшов, і ТЗ бригади мінявся тричі: ромб із цифрою «1», трикутник, у якому число «51», а потім коло з тим самим числом.

 

Окрім того, у бригаді стала з’являтися нетипова для армійських корпусів техніка: БТР-70 та ЗіЛ-131. Вважаю цю бригаду сильною за всіма параметрами.

 

Один з останніх тактичних знаків 1-ї ОМСБр

 

3 омсбр, в/ч 08803

 

Дислокація її штабу — Горлівка. У цієї бригади також є своя історія, що тягнеться з весни 2014-го, коли Іґорь Бєзлєр заснував власний загін та набрав туди людей. Із формуванням бригади не виникало жодних проблем, так як вони із самого початку ходили під тими самими людьми.

 

Дислокації мотострілецьких батальйонів 3-ї ОМСБр:

1). 1-го МСБ — Макіївка.

2). 2-го МСБ — Єнакієве (там також розташований гаубично-артилерійський дивізіон).

3). 3-го МСБ — Горлівка.

 

Командувати бригадою призначили російського генерал-майора Іґоря Соколова з позивним «Брест», начальником штабу став Ткачук Руслан. Що ж стосується командирів батальйонів, то про це інформації немає. Хотілося б окремо зупинитися на 3-му мотострілецькому батальйоні. Влітку 14-го Бєзлєру не надходило великої кількості бронетехніки чи артилерії. Лише в червні прибуло три танки, ще шість — наприкінці серпня. Але в тому ж таки серпні на територію України зайшов елітний підрозділ бойовиків під командуванням російських офіцерів, і мав він назву «Лавина». У «Лавині» налічувалося 10 танків, 10 БМП-2, 10 БТР-80, 6 САУ 2С1 та 6 БМ-21. Це стало суттєвим підсиленням угруповання бойовиків у районі Горлівського виступу, де вони вели бої з 25-ю ОПДБр, 17-ю ОТБр та 93-ю ОМБр Збройних Сил України. Улітку 14-го люди «Бєса» відзначилися зухвалими атаками на позиції наших військ. Найтрагічнішими стали події 22 травня під Волновахою, де бойовики Бєзлєра вбили 17 наших бійців. На рівні з іншими підрозділами бойовиків літа 14-го окремі загони горлівських «бісів» здавалися значно якіснішими і підготовленішими.

 

Танк «Лавини»

Тактичним знаком бригади взимку 15-го було обрано римську цифру «3» у ромбі. 3-тя ОМСБр змогла суттєво наростити свої сили перед наступом. Особливо це простежується в танковому батальйоні, адже щонайменше дві танкові роти брали участь у наступі на позиції ЗСУ з боку Горлівки на Вуглегірськ. Серед них була одна танкова рота на Т-72Б — це танки «Лавини», а інша на Т-64БВ. У бій 29 січня 2015 року на Вуглегірськ пішла погано навчена піхота противника, яка заступила на службу восени 14-го. Як результат — спалена техніка та більше ніж 20 загиблих лише з одного батальйону, що брав участь у наступі. Після захоплення Вуглегірська сили та засоби 3-ї мотострілецької бригади залишилися в місті й лише 10 лютого вирушили на Логвинове, де також прийняли бій і втратили кілька своїх танків.

 

Тактичний знак 3-ї ОМСБр на одному з підірваних танків бригади

 

Активно в боях за Вуглегірськ було залучено й іншу бронетехніку 3-ї бригади. Наявність 10 БМП-2 давала змогу командуванню бригади будувати непогані плани. Але окрім БМП не обійшлося й без старих «копійок». На цей момент у бригаді практично зберігається домінування БМП-1 над БМП-2, але відставання одних від інших не є критичним. Танковий батальйон доволі сучасний: окрім раніше згаданих Т-64БВ та Т-72Б (варто зазначити, що противник проводить модернізацію й цих моделей та доставляє додатково блоки динамічного захисту на слабкі місця танків) у бригаді є більше ніж 6 танків типу Т-72Б зразка 1989-го року з динамічним захистом «Контакт-5» (на наших танках і на 95% танках бойовиків стоїть застарілий «Контакт-1»). Порівняно з іншими бригадами в цій військовій частині велика кількість БТР-80 та сучасна автомобільна техніка (не спостерігаються застарілі ЗіЛ-131 чи старі КрАЗи).

 

 

Сильною стороною можна назвати артилерійську групу бригади, яка завдяки артилеристам «Лавини» стала тузом у рукаві бригади. 3-тя ОМСБр укомплектована та боєздатна, готова виконувати поставлені завдання (це стосується 3-го МСБ, в інших було безліч проблем). Тактичні знаки мінялися аналогічно до того, як це відбувалося в 1-й ОМСБр.

 

Теперішній ТЗ на БТР-80 3-ї ОМСБр

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.