Тиранофілія, або симпатія до тиранів та диктаторів, виявляє себе в різних політичних таборах ліберальних демократій. Її можна спостерігати як у середовищі консерваторів із тоталітарною традицією, яких принаджує міф про рятівника, так і в державних моделях, що позиціонують себе бастіонами традиційних цінностей, але майже не забезпечують засадничих прав людини. Про це в інтерв’ю Тижню розповів керівник французької дослідницької лабораторії Conspiracy Watch Руді Рейхштадт.
За його словами, аналогічна історія з лівими апологетами «третього світу», «антикапіталістів», «антиімперіалістів», які вважають, ніби режим Уґо Чавеса та його наступника Ніколаса Мадуро у Венесуелі або режим Владіміра Путіна в Росії суттєво не відрізняється від західних демократій і гарантує право на справедливий суд та свободу.
«Безперечно, є підстави для занепокоєння тим, що медійний капітал у Франції сконцентрований у руках кількох дуже багатих підприємств. Проте це не привід забувати про гарантований плюралізм. У Франції, Великій Британії, Німеччині дуже широкий вибір ЗМІ, що охоплюють увесь політичний спектр — від крайніх лівих до крайніх правих. Хибно вважати, буцімто всі медіа однакові. Загалом тиранофілія частини суспільної думки в демократичних країнах намагається приховати базові відмінності між демократіями та диктатурами», — сказав він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»