Казус Луценка: анатомія ув’язнення та «милості».Забуті або непомічені загадки процесу від затримання до звільнення

Політика
8 Квітня 2013, 10:10

ЯК ЦЕ БУЛО

Екс-міністра внутрішніх справ України затримали бійці спецзагону СБУ «Альфа» 26 грудня 2010 року, коли він вигулював свого собаку. Наступного дня Печерський суд постановив арештувати його на два місяці в рамках однієї з двох заведених на нього кримінальних справ.

Перша з цих справ – так звана «справа про День міліції», або ж «справа про свято та водія». Друга – «справа Сацюка», або «справа про стеження». В обох випадках екс-міністра обвинувачували в перевищенні службових повноважень. Нагадаймо суть обвинувачень.

У першій справі йшлося про те, що святкування Дня міліції в 2008 та 2009 рр. забрало понад 600 тис. грн. бюджету МВС (майже вся сума пішла на оренду Палацу «Україна» для святкового концерту). Крім того, Луценко поза чергою надав квартиру своєму водієві Леоніду Приступлюку, а також забезпечив йому доступ до державної таємниці.

Друга справа стосувалася стеження за громадянином Давиденком, колишнім водієм колишнього ж заступника голови СБУ Володимира Сацюка. Сацюка після Помаранчевої революції підозрювали в отруєнні Віктора Ющенка. Від кримінального переслідування він утік у Росію, громадянином якої лишається й досі.

Вирок у першій справі Луценко отримав 27 лютого 2012 року. Йому дали 4 роки позбавлення волі з забороною обіймати керівні посади протягом 3 років, конфіскацією майна та зняттям 1-го рангу державного службовця. Так само обвинувальним був і вирок у «справі про стеження», винесений 17 серпня 2012 року. Але тут термін склав удвічі менше.

КАМЕРА ЗАМІСТЬ «ЗОНИ»

Перебування Луценка за ґратами – ціла епопея, що містить чимало юридичних дивовиж. Так, екс-міністра заарештували саме у «справі про стеження» – принаймні, про це йшлося, за словами адвокатів, у поданні слідчого про арешт. Водночас наступного дня суд лишив Луценка під вартою уже в рамках справи про День міліції.

3 липня минулого року Європейський суд із прав людини в Страсбурзі (ЄСПЛ) визнав цей арешт незаконним та політично вмотивованим. Суд постановив, що Луценко не намагався і не планував утекти з країни, а також не скоїв нових правопорушень. Суд також не визнав численні інтерв’ю Луценка в ЗМІ «тиском на свідків», як то вирішили українські правоохоронці.

До того ж, ЄСПЛ постановив, що опозиціонера не попередили про розгляд питання щодо арешту, не дали підготуватись до захисту, не взяли до уваги аргументи його адвокатів та заяву про поруки з боку півсотні народних депутатів України. Відтак суд наказав Україні виплатити Луценкові 15 тис. євро компенсації, котрі політик врешті-решт отримав уже цієї зими.

Проте навіть після рішення ЄСПЛ вийти з-під варти Луценко не зміг. Адже Печерський суд на той час визнав його винним у «справі про День міліції». І тепер він уже перебував не під арештом, а отримав термін ув’язнення.

Разом із тим, є нюанс: замість відправити колишнього головного міліціонера до «зони», його продовжували тримати в Лук’янівському СІЗО. Хоча, як відомо, умови «в застінках» значно гірші, ніж «за колючим дротом».

Читайте: Про що не сказано у фільмі «Тюрма №1»

Найімовірніше, правоохоронці просто хотіли полегшити собі життя. Адже процес у «справі про стеження» тривав, і обвинуваченого було значно легше возити в суд з Лук’янівки, аніж з колонії за сотні кілометрів. Водночас, навіть після винесення вироку в цій другій справі (17 серпня) Луценко лишався в СІЗО ще 13 діб.

Лише о 7 ранку 31 серпня його нарешті вивезли до колонії в місті Мена Чернігівської області. Всього екс-міністр пробув в ізоляторі 613 календарних днів.

АРИФМЕТИКА Й КОНСПІРОЛОГІЯ

Цинічно кажучи, Луценкові ще пощастило: відомі випадки, коли громадяни, чиї справи «розсипались» через погану роботу слідства, сиділи в СІЗО по 3, по 5 і навіть порядку 10 років, а слідчі тим часом перекидали їхні справи між судами різних інстанцій.

Водночас прикметно, що зі звільненням опозиціонера тюремники не валандались. 5 квітня Янукович наказав «невідкладно» розглянути прохання про його помилування. 6 квітня Комісія з помилувань його задовольнила. Вранці 7 квітня, у вихідний, Янукович підписав відповідний указ. І вже буквально за пару годин Луценко був на волі.

Свого часу була популярною історія про Бориса Колеснікова (донедавна – віце-прем’єра з інфраструктури), котрий у квітні – серпні 2005 року провів певний час у тому ж СІЗО за звинуваченнями в здирництві. Врешті-решт прокуратура закрила справу проти нього, а сам Колесніков нібито сказав: «За мої чотири місяці Луценко (тоді голова МВС – Ред.) відсидить чотири роки».

Насправді у 2005-му Колесніков відсидів не повних 4 місяці. Якщо рахувати день затримання і день виходу на волю, він був під вартою 118 діб. У свою чергу, Луценко відсидів рівно 119 тижнів. Якби пан Колесніков відсидів днем більше (або пан Луценко – тижнем менше), збіг був би ідеальним.

Ще один цікавий нюанс: колонія, куди Луценко потрапив за два місяці до торішніх парламентських виборів, стала одним із досить небагатьох виправних закладів України, де правляча Партія регіонів під час цих виборів зазнала поразки.

Читайте про це: Партія в'язниць і колоній

ТРИМАТИ НЕ МОЖНА ПОМИЛУВАТИ

Звісно, була й така підстава для звільнення Луценка, як потреба отримати восени Асоціацію з Євросоюзом. Або ось іще: саме 7 квітня було православне свято Благовіщення, і одна з традицій спонукає цього дня випускати птахів із кліток. Янукович, котрий вважає себе дуже набожною людиною, міг керуватись і цим міркуванням.

Втім, в обох випадках ідеться про цілковиту керованість правосуддя з боку гаранта Конституції. Ось іще кілька свідчень тому, вагоміших за математично-конспірологічні теорії.

Згідно з даними офіційного сайту президента, одним і тим же указом глава держави помилував, окрім Луценка, ще 5 осіб. Четверо з них невідомі широкому загалові, відомостей про злочини, за які їх засуджено, на час написання статті знайти не вдалось. П’ятою ж особою є Георгій Філіпчук.

Пан Філіпчук, колишній міністр екології в уряді Юлії Тимошенко, отримав термін за переплату бюджетних коштів юридичній компанії, котра розглядала законність видачі компанії «Vanco-Прикерченська» ліцензій на газовидобуток на шельфі Чорного моря. В цій компанії, зокрема, проглядались інтереси Ріната Ахметова. Водночас нині можна почути і про інтереси «Сім’ї». За висновком, завізованим паном Філіпчуком, Юлія Тимошенко розірвала угоду з «Венко». Після зміни влади пан Філіпчук сів у тюрму.

Отже, Георгій Філіпчук особисто направляв Януковичу прохання про помилування. Понад те, є відомості, що решта 4 прохання, котрі Комісія з питань помилувань розглянула ще до 6 квітня, теж підписані самими засудженими.

Натомість прохання про звільнення Луценка підписала Уповноважена з прав людини Валерія Лутковська. І все б нічого, от тільки омбудсмен не належить до рідних і близьких засудженого. А клопотати про помилування можуть лише самі в’язні та, за виняткових випадків, найближчі їм люди.

Читайте: Валерія Лутковська: Народні депутати хочуть бачитись із Луценком, аби сприяти його виправленню

«Для солідності» президентська прес-служба послалась ще й на «звернення» співголів Наглядової місії Ради Європи Пета Кокса і Александра Квасневського. Понад те, туди ж вписали і слова подяки Ірини Луценко європейським гостям. Тож вийшло, ніби Янукович відреагував саме на європейців, а та ж пані Луценко за це ще й дякує.

Але насправді ніяких офіційних звернень від Кокса і Квасневського Комісія з питань помилувань при президентові не розглядала. Це просто неможливо юридично, і прес-служба гаранта в даному випадку зробила Януковичу ведмежу послугу.

ДУРІСТЬ ЧИ ГАЧОК?

І ще два нюанси на завершення. По-перше, як видно з тексту указу, Луценко – на відміну від того ж Філіпчука – помилуваний не повністю. В указі йдеться лише про зняття основного покарання. Тобто терміну ув’язнення. Водночас заборона займати посади, позбавлення рангу держслужбовця, а головне, вимога грошової компенсації залишаються в силі.

Раніше суд вирішив, що через День міліції та квартиру для водія Луценко завинив державі майже 644 тис. грн. На початку квітня, за кілька днів до звільнення екс-міністра, Вищий спеціалізований суд зменшив цю суму до «всього лише» 609 тис. грн.

При цьому ще 30 червня 2011 року заступник генпрокурора Михайло Гаврилюк на прес-конференції повідомляв, що на майно Луценка накладено арешт. Незабаром адвокати заявили, що арештовані квартира та три авто. Все це начебто оцінили в 1,7 мільйона гривень.

Але найцікавіше інше. Як чорним по білому написано в указі президента Януковича, Луценка звільнено від відбуття терміну за… «справу про стеження», вирок за котрою йому винесли 17 серпня 2012 року.

Тобто Луценка звільнили від меншого терміну. Котрий, по-перше, і так поглинається більшим. А по-друге, вже сплив, адже термін утримання в СІЗО також зараховується в загальний термін утримання під вартою.

Як можна це розуміти? У президента припустилися описки через поспіх догодити європейцям? Чи, може, юристи Банкової просто заплуталися в схемах, котрі вигадують чутливі до їхніх побажань прокурори та судді? Або йдеться про якусь супер-схему, наслідки котрої нам зараз годі й уявити?

Опитані Тиждень.ua експерти висували суперечливі версії – або не висували жодних. Між тим, 10 квітня вже згаданий Вищий спецсуд повинен розглянути касацію Луценка на вирок у «справі про стеження». Той самий вирок, від ув’язнення за яким його вже звільнив президент.

А от чи вільний Луценко від чотирирічного терміну, котрий отримав 27 лютого 2012 року, і з котрого відбув лише 833 дні? Завдяки чи то хитрощам, чи то дурості тих людей, котрі курують цю справу від президентського імені, відповідь залишається загадкою.