На балконах житлових будинків у Барселоні майорять каталонські прапори. Не так рясно, як минулої осені, під час невдалого проголошення незалежності, але все ж таки. Наметове містечко протестувальників на площі Каталонії зникло, але невизначеність, що нависла над містом, наче усмішка Чеширського кота, нікуди не поділася. Її відчуваєш у різкуватих, рубаних інтонаціях перехожих, у стриманому виразі обличчя молодої мами з візочком, на якому весело підстрибує, опираючись вітру, жовто-червона стрічка. Bisca Catalunya виринає то з парканів, то з автомобільних наліпок. В українських аналогіях: «Слава Каталонії».
В автономії, де восени відбувся не визнаний Мадридом референдум, сьогодні обговорюють дві новини: звільнення з німецької в’язниці колишнього президента Женералітету Каталонії Карлеса Пучдемона й тактику стосовно Барселони нового прем’єра Іспанії Педро Санчеса. Голова уряду, який менш як два місяці тому змінив на посаді жорсткого й незговірливого Маріано Рахоя, встиг зробити кілька символічних кроків: перевів до в’язниць на території Каталонської автономії шість із дев’яти членів уряду Пучдемона, зустрівся з новим очільником Женералітету Кімом Торрою, відновив двосторонні комісії зі співпраці між Мадридом і Барселоною, які свідомо занедбав Рахой від 2011 року, не бажаючи створювати «особливі умови» для каталонців порівняно з іншими регіонами…
Читайте також: Екс-глава Каталонії Пучдемон оголосив про повернення до Бельгії
Кроки назустріч, яких ніколи не робив попередник Санчеса. Усі розуміють, що вони розраховані на симетричні поступки з боку прихильників незалежності. Чи підуть на них Торра й Пучдемон? «Нас цікавить будь-який шлях, що приведе до незалежності», — ухильно прокоментував переговори з Мадридом новий керівник Женералітету Кім Торра. Адвокат, видавець, письменник, він має репутацію значно радикальнішого за Пучдемона політика. Коли арешт у Німеччині завадив останньому взяти участь у виборах, він визначив Кіма Торра своїм наступником.
«У Мадриді Торру називають «Ле Пеном іспанської політики», — каже Джорджі, студент медичного університету Жирони. — Чи підтримую цю команду? Вже ні. Але ще восени активно підтримував. Я каталонець за походженням і вихованням. Вважаю, що політика іспанської держави не сприяє розвитку каталонської культури. Але лідери руху за незалежність не пропонують стратегії, яка дала б змогу безболісно вийти з Іспанії, залишившись у Євросоюзі та НАТО. Вони наголошують на тому, що Каталонія віддає більше, ніж отримує. Але економічного проекту розвитку регіону ніхто так і не запропонував. Люди їм повірили, вийшли на демонстрації, потрапляючи під кийки поліції, бо думали, що ці хлопці мають план. Але щойно Мадрид позвільняв керівників каталонського уряду й проголосив нові позачергові вибори, всі зрозуміли, що ніякого плану немає»…
Джорджі вчиться на зубного лікаря, а влітку підробляє офіціантом. Французьку знає бездоганно, англійську розуміє, проте демонстративну прихильність виявляє лише до клієнтів, які звертаються каталонською. На зап’ясті в хлопця масивний металевий браслет у жовто-червоних кольорах. «У моїй родині всі республіканці з діда-прадіда, — підходить поспілкуватися, доки спека розігнала відвідувачів. — Король Іспанії для нас — комічна недоречність, що втекла з підручника історії. Мадрид каже, що Каталонія не має права на самовизначення, бо це не передбачено Конституцією унітарної держави. Добре, сьогодні не передбачено, але ж завтра можна проголосувати необхідну поправку! Конституція — це лише компроміс між владою та опозицією того дня, коли її ухвалювали».
Джорджі відволікається на те, щоб обслужити літню англомовну пару, і повертається, аби продовжити розмову. «Якщо Санчес погодиться на зміни до Конституції, думаю, там, нагорі, домовляться, — припускає хлопець. — У каталонців у парламенті потужні позиції, вони можуть торгуватися. Але проблема нашого народу — брак єдності. Мадрид завжди вміло грав на ідеологічних розбіжностях між лівими й правими каталонцями, між радикалами та поміркованими… Наша найбільша небезпека — ми самі».
Читайте також: Пучдемон заснував новий рух за незалежність Каталонії
Схоже, змінивши керівника уряду, Мадрид сподівається знайти вихід із глухого кута в питанні майбутнього Каталонської автономії. «Санчес категорично не хоче нового референдуму, але готовий говорити про ймовірну зміну Конституції, — розповідає Рауль, колега-журналіст із Перпіньяна, столиці французької Каталонії. — Може статися, що під тиском подій Іспанія погодиться на перехід до федеративного державного устрою. Тоді каталонці зможуть дістати більше прав, але залишаться під іспанською короною».
«Я боротимуся за справедливість — за свободу Каталонії — до перемоги», — заявив минулої суботи Карлес Пучдемон, щойно звільнившись із німецької тюрми. Німеччина не погодилася екстрадувати політика до Іспанії за звинуваченням «організація замаху на суспільний устрій». Аргументація правників землі Шлезвіг-Гольдштейн — відсутність закликів до насильства і виявів брутальності з боку прихильників незалежності. «Це наша перша перемога над Мадридом!» — зрадів Пучдемон, виступаючи на прес-конференції в Брюсселі.
У Барселоні кажуть, що Пучдемон має потужний вплив на свого наступника Торра. Чи піде ця команда на поступки, яких чекає Мадрид, і чи зуміють вони бути успішними переговірниками? «Пучдемон — чесна, цілісна людина, але він не політик, він ідеолог, — вважає колега з Перпіньяна. — Він настільки відданий своїм ідеям і переконанням, що це заважає йому навчитися політичної тактики. Після запровадження прямого управління в провінції націоналісти стали втрачати підтримку вулиці. Шанс на вдалі переговори в Барселони є хоча б уже тому, що Педро Санчес не має більшості».
Читайте також: Пучдемон прокоментував інформацію про зв’язки Каталонії та Росії
Сьогодні каталонські еліти не мають спільної, узгодженої тактики подальших дій. Чимало з тих, кому не байдужі каталонська мова, культура, ідентичність, схиляються до думки, що потрібно шукати політичне рішення в переговорах, а не жорсткому протистоянні з Мадридом. Залишитися в ЄС та НАТО, але здобути більше можливостей для розвитку, наприклад, через перехід до федерації у складі Іспанії — така позиція стає дедалі популярнішою.
З погляду міжнародного іміджу каталонським націоналістам зовсім не допомогло те, що їх активно заповзялася рекламувати й використовувати Москва. «З одного боку, каталонці визнають, що їхніми прагненнями можуть маніпулювати ззовні, зокрема й Росія, для підриву стабільності всередині Європейського Союзу, — каже Євген Федченко, керівник Школи журналістики у Києво-Могилянській академії, який брав участь у міжнародній конференції в Барселоні під назвою «Конституційна демократія в ХХІ столітті». — А з другого — деякі тамтешні активісти кажуть, що їм неважливо, хто і з яких причин підтримує їхню боротьбу, головне, щоб підтримували. Тож вельми сумнівним адвокатом під час референдуму виступав Джуліан Ассанж, щодо співпраці якого з Росією нині з’являється дедалі більше свідчень».
Що переможе: поміркований розрахунок чи радикальна затятість за принципом «вимагай усе, щоб отримати щось»? Так чи інакше Барселона і Мадрид сьогодні потрібні одне одному. Досягти рівноваги в інтересах буде вкрай непросто, але той, хто має волю, знайде шлях. Нові виклики зобов’язують до пошуків нових стратегій.