У місті найменше в Україні кандидатів на голову обласного центру: всього п`ять (аналогічно лише у Хмельницькому). Чинний мер ще з літа тримається за понад 80% рейтингу, є кандидатка – жінка, яку найбільше намагаються облити брудом.
За посаду голови Івано-Франківська впродовж кампанії змагалися чинний мер Руслан Марцінків (ВО «Свобода»), Петро Шкутяк (ПП «Європейська Солідарність»), Василь Стефанишин (ПП «Платформа громад»), Наталія Сербин (Українська Галицька партія) та Олександр Богачов («Слуга Народу»).
Цілодобова агітація попри високі рейтинги
Як не намагається міська влада втримати контроль над коронавірусом, цим незмінним супутником виборчої кампанії, Івано-Франківськ знову потрапив до червоної зони 19 жовтня. Мерія не поспішає щось забороняти. Так з виборцями зручніше загравати. Руслан Марцінків закликає дирекції шкіл радитись з батьками і приймати власні рішення. Ну не даремно ж місто ще у вересні влаштувало демарш Києву, відкривши школи і садки всупереч урядовим «червоним» заборонам. Тоді на сесії ухвалили рішення, яке не мало жодної юридичної сили. Однак спільний натиск очільників обласних центрів на центральну владу призвів до передачі й цих повноваження на місця. Руслан Марцінків все таки озвучив, що з 23 до 27 жовтня міські школярі навчатимуться дистанційно, але рішення радше викликане виборами і роботою ДВК у приміщеннях шкіл. Це попри те, що десятки класів уже перебувають на самоізоляції через спалахи коронавірусу. Така ситуація із захворюваністю не заважає Марцінківу проводити масові акції на кшталт змагань стронгменів у самісінькому центрі Івано-Франківська та організовувати концерти для глядачів на автомобілях.
Читайте також: Місцеві вибори. Черкащина
У ці дні сам мер вирішив похизуватися своїм нібито високим рейтингом з виконання мерських обіцянок , що їх традиційно моніторить видання «Слово і діло». Насправді, він на першому місці серед чинних голів обласних центрів як з виконаних, так і з недотриманих обіцянок.
Івано-Франківський мер за п’ять виконав 174 обіцянки, а не дотримав слова у 82 випадках. Вигідніше виглядають у рейтингу мери, які менше обіцяли. Оцінка також не показує складність і тривалість, передбачені на виконання обіцяного. До прикладу, побудувати міст і вчасно розпочати опалювальний сезон – різні категорії обіцянок.
Підмогою для кампанії чинного мера слугують віддані виборці. Це, як правило, активні пенсіонерки, які не просто роздають газети і збирають підписи на підтримку мера, а й іноді вдаються до агресії, здирають чужі агітки і переслідують прихильників опонентів.
Рух «Чесно» протягом кампанії активно досліджував засади піару мера і його партії. Підраховано, що на це офіційно з бюджету витрачено 70 млн грн, 31 з яких на утримання муніципальних ЗМІ, а решту, 39 – на приватні медіа, навіть столичні. До того ж міські заходи також активно проводилися впродовж п’яти років з партійною символікою та за участю депутатів ВО «Свобода». Все це фінансувалося з міського бюджету завдяки офіційним розпорядженням самого Марцінківа. Свято двору чи родини обходилося бюджету від кількох десятків до сотень тисяч гривень.
У останній тиждень кампанії, «Чесно» закінчило ще одне важливе розслідування діяльності чинної міської ради. Виявляється, справжньою «кузнею кадрів» у мерії є її патронатна служба, через яку проходять десятки посадовців. Основне її завдання – піар та зв’язки зі ЗМІ. Це єдиний підрозділ, на роботу в який не потрібно проходити конкурс. Використовуючи цю лазівку, під час каденції Марцінківа добрий десяток працівників прийшли на роботу клерками патронатної служби, щоб за кілька місяців вигулькнули керівниками управління освіти, медицини, капітального будівництва. Всього ж на роботу в патронатну службу за п’ять років прийняли 51 особу. Для порівняння, у Львівській міські раді, яка представляє учетверо більше населення, працює десять осіб патронатної служби. У нашій же зараз на постійному місці або «транзитом» – 15 піарників.
Передвиборчий час активував традиційні мерські висловлювання, які були тригерами серед суспільства. Зокрема, коли журналіст видання «Українська правда» у вересні запитав Марцінківа, чи змінив він через чотири роки свою позицію щодо власної заяви «гей не може бути патріотом», голова Івано-Франківська повідомив, що його позиція залишається незмінною. Електорат Марцінківа це мало би підбадьорити.
Від гомофобії – до фейкового лезбійства
Саме із фейкової статті про буцімто лезбійство Наталії Сербин, підписаної іменем журналістки поважного видання «Бабель», почалася виборча кампанія першої жінки-кандидатки на посаду мера Івано-Франківська. У тексті все подавали на антитезі до гомофобії Руслана Марцінківа. «Бабель» заперечив будь-яку причетність до матеріалу, а Наталію Сербин це не особливо вразило.
Читайте також: Місцеві вибори. Чернігівщина
Що ж до Руслана Марцінківа, то йому не звикати до критики. Однак саме Наталія Сербин, схоже, його таки зачепила під час цієї виборчої кампанії. Це помітно з того, як прихильники діючого мера, його підлеглі і просто боти нападали на неї та нещадно критикували.
Упродовж всієї каденції мера вона доволі конструктивно критикувала владу та заручалася підтримкою громади у справах протесту проти забудови довкола міського озера, створення притулків для тварин, реформування міського пологового. Протести щодо озера не призвели до перемоги, але розкрили міські схеми та приватні інтереси, тварини таки отримали землю під притулок, а пологовий таки почав реформуватися. При цьому «команда Марцінківа» почала озвучувати паралельну схожу ініціативу – так, ніби вони давно про це тільки і мріяли, але не доходили руки. І ні слова про Сербин та її однодумців. З цього виходило щось насправді тенденційне і схоже на фарс. До прикладу, встановлення цілої площі молитовних хрестів біля озера у боротьбі з конкретним неугодним забудовником або посилена закупівля обладнання для перинатального центру попри те, що громада вимагала прозорості у оплаті за пологи та створення громадської наглядової ради.
За останній місяць майбутні мами і тати знову звернулися до Наталії Сербин з проханням допомогти у відновленні права франківців на партнерські пологи. На той час Кабмін вже відмінив заборонний карантинний наказ, а от місцева влада, попередньо самовільно відкривши школи та дитсадки у червоній зоні, такі пологи назвала викликом політичних опонентів. Під тиском громади пологи для партнерів таки відновили, хоча Наталії Сербин це коштувало приниження і знецінення. Мовляв, бездітна, незаміжня, що вона про це знає.
Попри це Сербин вважає себе доволі товстошкірою і стверджує, що п`ять років навчилася бути політиком. До того ж вважає, що з невиконаних програмних обіцянок Марцінківа можна багато взяти для себе.
«Головні пункти програми, а це створення інвестиційного офісу, прозорі конкурси, 13 заробітна плата для держслужбовців, міст на Пасічну – не виконано. Інвестиційний офіс особисто взяла в свою програму, бо ідея добра, але політичної волі забракло реалізувати, відповідно не маємо інвестицій/виробництва у місті» – пише кандидатка у себе в Facebook.
Самодостатні кандидати з поведінкою технічних
Петро Шкутяк не приховує, що вступив у мерські перегони лише тому, що його кандидатуру висунула партія «Європейська Солідарність». Він ніколи відкрито не критикував діючу міську владу. Вважає, що очолюючи фракцію «Блоку Петра Порошенка» у місті, мав достатньо нарікань громади на політику тодішнього президента, тож вступати у протистояння ще й з франківською владою було нерозумно. Пропустив понад 25% всіх засідань в якості чинного депутата Івано-Франківської міської ради. Його кампанія – це тихі зустрічі у дворах та дозована присутність у соцмережах.
Читайте також: Місцеві вибори. Зекономити не вдасться
Василь Стефанишин від «Платформи громад» – це чиновник з великим досвідом, а нині очільник Івано-Франківського академічного ліцею-інтернату обласної ради. Він не прихильник агітації «від хати до хати», натомість його борди агітатори носять по місту просто на плечах. При цьому вони епічно мовчать та мають такий суворий вигляд, що перехожі навіть з допитливості не наважаться підійти та щось розпитати.
Кандидат від «Слуги народу» Олександр Богачов – маловідомий. Він походить з бізнесу франківського забудовника Івана Мельника. За час виборчої кампанії запам`ятався хіба впевненим позуванням у будівельній касці на фоні моста-довгобуда на Пасічну, де встиг приписати собі якісь заслуги. Там він розповідає, що саме завдяки «слугам народу» вперше виділили для моста гроші з державного бюджету у розмірі 60 млн грн.
Дебати не для переможців
В останні дні виборчих перегонів чи не всі опоненти Марцінківа кликали його на публічні дебати, щоб поставити свої запитання. Він уникав цих зустрічей. Маючи рейтинг, що з літа міг незначно понизитись, чинний голова Івано-Франківська все ж віддавав перевагу монологам або етерам у рамцях виборчого фонду. Опонентів також вразила кількість його політичної реклами на білбордах, у газетах і агітках. Навіщо людині, яка перемагає, стільки невиправданої пропаганди? Але ж Марцінків добре пам’ятає, як несподівано сам уперше прийшов до влади. Тоді його рейтинг починався з мінімального відсотка, а перемога у другому турі над Ігорем Насаликом навчила, що як тільки ти розслабишся чи повіриш рейтингам, то обов’язково хтось більше подбає про явку своїх виборців на дільниці, а ти спіймаєш облизня.
Цей текст про вибори безпосередньо у місті. Якщо хочете більше дізнатися про вибори в області, читайте також матеріал «Час визначатися: щаслива «тринадцятка» до Івано-Франківської обласної ради»