За її словами, абсолютно не зрозуміло, кому саме законодавець адресує вимоги, від яких залежить звільнення затриманих учасників акцій: 1) звільнення всіх зайнятих у місті Києві та інших населених пунктах України під час акцій протесту будівель чи приміщень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також допуск до своїх робочих місць осіб, які там працюють, та зняття інших перешкод для належного функціонування зазначених об’єктів; 2) розблокування транспортних комунікацій на вулиці Грушевського у місті Києві; 3) розблокування інших вулиць, площ, провулків, бульварів тощо у місті Києві й інших населених пунктах України, крім тих, на яких відбуваються мирні акції протесту.
«Якщо звільнення залежить від виконання певних умов, то хтось мусить відповідати за їхнє виконання та звітувати генпрокурору. Це не може бути невизначена кількість осіб, тобто натовп. Натовп не може бути суб’єктом відповідальності», – зауважила вона і додала, що у законі абсолютно не продуманий механізм реалізації зазначеної умови «навіть з урахуванням її протизаконності».
«Скоріше за все, це не результат юридичної безграмотності, це свідоме створення умови, яка не лише суперечить принципам кримінального права, але й така, яку неможливо виконати, через відсутність суб’єкта виконання», – переконана Маляр.
За її словами, у законі також міститься корупційна складова.
«Зокрема, це стосується тієї частини закону, де перелічені злочини, за вчинення яких можливе звільнення від відповідальності чи покарання, за умови, що ці злочини пов’язані з масовими акціями протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року. Однак немає критеріїв визначення такого зв’язку. Приміром, якщо особу притягнуто до відповідальності за хуліганство, яке вчинене протягом визначеного у законі терміну, то чим і як буде визначатись зв'язок злочину з масовими протестами. Місцем вчинення хуліганства, політичними переконаннями підозрюваного чи за зовнішніми ознаками підозрюваного?», – зазначає юрист.
«Така невизначеність відкриває можливість звільнити за певну винагороду осіб, що вчинили злочини, але ніякого стосунку до масових акцій не мають, якщо звісно цей закон взагалі буде діяти», – додала Маляр.
Водночас, Маляр зауважує, що в законі порушені принципи кримінального права.
«Так, Кримінальним Кодексом передбачені умови звільнення особи від кримінальної відповідальності або покарання і серед них немає такої умови, як вчинення дій іншими особами. Тобто в кримінальному праві діє принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності. Це означає, що особа несе відповідальність лише за ті протизаконні дії, які вчинила особисто. Кримінальна відповідальність або звільнення від неї не можуть залежати від дій інших осіб, в даному випадку від дій учасників масових акцій», – пояснює юрист.
Як відомо, 29 січня Верховна Рада ухвалила так званий закон про амністію в редакції представника президента у Раді Юрія Мірошниченка. Опозиція виступала проти його прийняття.
Українська Гельсінська спілка з прав людини заявила, що цим законом Верховна Рада ставить українську державу в один ряд із піратами та терористами, що використовують інститут заручників як інструмент впливу на ситуацію.
Нагадаємо, за останніми повідомленнями Генпрокуратури, в Україні за час масових акцій затримали 234 людей, із них заарештували 140.