Тиждень.ua: Чому тебе єдиного з лідерів «Свободи» заарештували без можливості вийти на поруки чи під заставу на час слідства?
Всі «чому» до Авакова. Хоча, почитайте мої запити, звернення, дописи про зловживання, бездіяльність, корупцію та держзраду Арсена і Арсенія, і все стане на свої місця. Думаю таким чином показують, що буде з тими, хто посягає на небожителів. І мене, і на моєму прикладі, вчать «життю». Напевно чекають коли приповзу благати про помилування. Не дочекаються.
Тиждень.ua: Ще з Майдану нерідко можна почути закиди в бік лідерів Свободи. Мовляв, нормальна партія, але погане керівництво. Чи поділяєш ти цю думку і звідки взялося це судження?
Це добре розтиражована маніпуляторами інформаційного простору маячня. Колись один із редакторів загальноукраїнського ЗМІ сказав: «Кажете, у нас погана молодь, погляньте на себе – це ми її виховали»… В даному випадку, коли кажете, що в партії правильне членство, то тому що ми його таким виховали. А мій приклад є перекресленням брудних інсинуацій, що партія, її керівництво ховається за спинами членства. Гордий з того, що як один з керівників ВО «Свобода» зараз розділяю долю своїх ув’язнених побратимів. А казочка «про хороших рядових свободівців і погане керівництво» поширюється для реалізації старої як світ тактики «divide et impera». Адже очевидно: армія без командування, так само як командування без армії – приречені. Думаю «секрет» свободівської організації у реалізації бандерівської тріади: «ідея, кадри, боротьба».
Читайте також: Феміда різних сортів
Тиждень.ua: Чи не бачиш ти в справі проти себе ознак якоїсь особистої помсти?
І так, і ні. З одного боку, в країні де перемогла контрреволюція негідників, де Ахметов, Єфремов та їм подібні на волі – моє, і інших учасників Революції Гідності місце, об’єктивно в тюрмі. З іншого боку, мене неодноразово попереджали, що мої звернення і запити про корупцію і злочини проти держави з боку очільників «нової влади» можуть мати щодо мене негативні наслідки. До речі, близький друг Арсенія Петровича, ще далекого 2013 року, обіцяв мені посадку мене, або когось з моєї родини, за мою активну протидію вкрасти «маленький свічковий завод» – ДП «Смигаторф».
Тиждень.ua: Чи був реальний план штурму ВР 31 серпня чи це була спровокована ситуація?
Звісно не було, і не могло бути. Ми знали, що це тільки перше читання, тому метою акції було звернути увагу суспільства та активізувати його до наступного голосування у 300 голосів. Тому передбачалась виключно інформаційно-пропагандивна акція. Щодо «планування» штурму, то на акції було понад десяток народних депутатів сьомого скликання і зо два десятки помічників діючих нардепів, які мають право безперешкодного доступу до приміщення ВРУ – і штурм тут не потрібний. Треба бути геть без мізків, щоб прийти на акцію з жінками, дітьми і стояти там, де над головою згодом пролетів вибуховий пристрій.
А щодо провокування – то воно очевидне. Жодних спроб не допустити сутичок, жодних превентивних заходів, жодних адекватних дій щоб зупинити сутичку. Хоча певні дії були. Наприклад, за декілька хвилин до кривавої провокації «беркут» (нині просто спецпідрозділ МВС) – був відведений за ріг ВРУ, і тому жоден з них не постраждав.
Більше того, за наші спроби вгамувати ситуацію і мої в тому числі – отримав без попередження струмінь газу в обличчя і удар кийком по переніссю, при цьому боєць НГУ написав у свідченнях, що знав, що я нардеп.
Теракт під стінами ВРУ був потрібен, як димова завіса щоб приховати теракт проти державності і суверенітету нації у стінах парламенту. Це ж очевидно.
Тиждень.ua: Коли і як ситуація вийшла з під контролю?
Ситуацію свідомо спровокували і «вивели з під контролю», хоча вірніше вели до трагічних подій. Поясню. Згідно із законодавством за правопорядок і профілактику, запобігання та локалізацію правопорушень, несе відповідальність виключно МВС.
Читайте також: Арешт Мосійчука: традиції Печерського суду та «радикальний» піар
Тиждень.ua: Хто винен, чи причетний?
Без участі спецслужб (злочинної бездіяльності чи радше умисної злочинної діяльності) теракт біля ВРУ неможливий. Це було помітно після закінчення акції, коли при виході з Маріїнського парку та в околицях у МВС знайшлися ресурси хапати всіх підряд.
Тиждень.ua: Чи готова «Свобода» в разі продовження переслідувань перейти на нелегальне становище?
Наші завдання довести до кінця цілі Національної революції та її останньої фази – Революції Гідності (до назви якої я маю пряму причетність). А революція – це не бунт п’яної матросні, а докорінні зміни на користь української нації. Щодо її форм, то, думаю, це буде реалізація права нації на пряме народовладдя. Сподіваюся в мирних формах. Але якщо влада знову позбавить націю права на мирний протест, то події наберуть дуже стрімких форм. Тому ні у підпілля, ні у еміграцію не збираємось. Це невідворотна доля зрадників Революції Гідності.
Тиждень.ua: Чи відповідають закиди в масових заворушеннях реальній ситуації? Чи були це масові заворушення?
З погляду матеріального права 31 серпня біля ВРУ відбулися три непов’язані з собою події. Мирний мітинг, як гарантоване Конституцією право, яке, на жаль, не було захищене правоохоронцями. Друге, сутички біля ВРУ, які юридично можна кваліфікувати максимум як групове порушення громадського порядку. Навіть у часи домайданного Януковича такі дії трактувалися переважно як хуліганство. І лише в розпал Майдану вони «поважчали» до масових заворушень. Тому Паскал і Аваков впевнено йдуть слідами папєрєдніків. Хоча зрештою Паскал просто продовжує почате на Майдані. І третє – теракт, в результаті якого загинули люди. Але слідство навмисно переплітає ці події, тому й у моїй підозрі написано, що від двох ударів кийком по щиту (а тепер увага – шерлокхолмівські причинно-наслідкові зв’язки) 138 поранених і 4 загиблих…
Тиждень.ua: Як ти сам розцінюєш межу своєї відповідальності?
Справедливість – це рівна міра відповідальності. Гадаю вона має стосуватися всіх, а не вибірково політичних опонентів. Я готовий відповідати за всі свої дії. Хоча, повертаючись до тих подій, не знаю чи по-інакшому може діяти чоловік, якому бризнули в лице газом і зумисно вдарили кийком по обличчю. Третьої щоки у мене не виявилося.
Тиждень.ua: Чи є тиск з боку слідчих?
Який може бути тиск від 44 слідчих МВС, які вели справи активістів під час Майдану. Чого вартий лише слідчий Козлов – відомий своєю відвертою українофобією! Слідство, а вірніше його фікція, а насправді політичні репресії, радше схоже на клоунаду. Тому схоже 44 слідчим потрібно щоб я сидів, а не свідчив. Мій перший і єдиний допит був десь на двадцятий день події. Щоправда, було більше політичної лірики ніж з’ясування обставин справи. Ще тричі до мене приходили невідомі «авакенята» і намагалися проводити слідчі дії без адвоката. Довелося з ними попрощатися.
Читайте також: «2013-й рік повторюється». Як судили підозрюваних у вбивстві Бузини
Тиждень.ua: Громадська думка нині працює проти «Свободи» і націоналізму як такого. Це спровоковано і заявами влади і роботою ЗМІ. Як вийти з цієї ситуації?
Дифамація націоналізму – це не громадська думка, а цілеспрямоване маніпулювання нею. Страх перед націоналізмом виявляє справжню суть нинішнього режиму – чужого і постокупаційного. І це трагедія для держави, коли саме націоналізм є єдинорятівним, відкидати його та розстрілювати новітніх Болбочанів. І це не помилка влади, а усвідомлений злочин. Усілякі історичні аналогії спекулятивні, але в мене стійка аналогія уряду Яценюка з популістами Центральної ради, а Порошенка з пізнім Скоропадським, що орієнтувався на постокупаційну еліту та іноземні сили. Згубна теза «Захід нам допоможе» принизлива для найбільшої європейської країни та давньої героїчної нації. Зрештою для цієї влади, як і для попередньої, боротьба з націоналізмом закінчиться погано.
Тиждень.ua: Які умови твого утримання?
Умови як в інших, хто позбавлений волі. Хоча, великою ілюзією є те, що ті хто перебувають зовні цих стін є вільними. Камера звичайна. Трійка 2,5 х 2,5 м. з усіма вигодами J. Глухі зафарбовані вікна, смердюча постіль на зварному металевому тапчані. Прикручений залізний столик і три стільці. Один раз у тиждень душ (хоча можна влаштувати баню над унітазом). Загалом – все як і у решти затриманих (не враховуючи ВІП-камер). Щоранку шмон. Думаю тут останні сто років все без змін. Але порівняно з Калнишевським, упівцями, Стусом і навіть Миколою Карпюком та Надією Савченко – умови курорт. Та й товариство відповідне. Понад 50% ІТТ атошники і політв’язні, ще третина бізнесмени, яких пресує ГПУ та МВС. Так що якщо й з нас «деруть ремінь», то з дідів – «бувало й лій топили»…
Тиждень.ua: Яке харчування? Чим годують?
Годують тричі у день. Зранку і ввечері каша – в основному пшоно. В обід є ще й суп чи борщ, шмат хліба і чай. А ще постійні передачі: від дружини, побратимів і навіть незнайомих людей. Тому на голод не жаліюся. Та й їсти тут не особливо хочеться.
Тиждень.ua: Яке ставлення персоналу ізолятора?
Ставлення персоналу переважно ввічливо позитивне. Домігся, щоб мені не «тикали». Звісно, спілкування з ув’язненими накладає на них манеру говорити і відповідну стилістику. Є нормою, що все, що тобі належить по праву, мусиш або настійливо вимагати або просити. Я просити не вмію.
Тиждень.ua: Як твої проблеми зі здоров’ям? Чи надають тобі необхідну медичну допомогу?
Я обіцяв не скаржитися на стан здоров’я. Почуваюся адекватно ситуації. За вказівкою слідчого возили на обстеження в одну із райлікарень. Возили в кайданках, на цепу прикутим до міліціонера в супроводі автоматників. Встановили серцеву недостатність, гіперкриз, хворобу печінки і нирок та температуру. Жодного лікування немає. Інколи запитують чи не потрібно викликати швидку – письмово відмовляюся. Більше не хочу щоб водили містом як пса – прикутого ланцем. Лікуюся фізкультурою, книгами.
Тиждень.ua: Чи є можливість бачитись з родиною?
Побачення будь з ким заборонені. Навіть, наскільки мені відомо, адвоката Сидора Кізіна до мене не допустили. Дітей чую коли приходять на акції під ІТТ. Маму, сестру, дружину Юлю бачив під час судових засідань. Єдиний зв'язок – передачі.
——————————————
Юрій Сиротюк народився в селі Смига на Рівненщині в родині репресованих комуністичним режимом. Закінчив Тернопільський державний педагогічний університет, спеціальність вчитель історії. Народний депутат VII скликання. Заступник Голови ВО «Свобода» з воєнних питань. Директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень». 11 вересня 2015 року увʼязнений у «справі 31 серпня».