"На початку 2010-х головний редактор «Новой газєты» (єдиної опозиційної) Дмітрій Муратов став автором крилатого вислову: «У Росії є дві партії – партія телебачення й партія інтернету». Малося на увазі, що пасивний, довірливий телеглядач, якого влаштовує пропагандистська жуйка на додачу до патріотичних серіалів, тупих розважальних шоу і спортивних трансляцій, протистоїть ліберально настроєному «креативному класу», що живиться інформацією з незалежних джерел. Після кількох масових акцій протесту в Москві, починаючи від грудня 2011 року, Кремль звернув увагу й на цю умовну територію свободи слова", – пише Макаров.
Він зазначає, що після цього у низці формально незалежних видань "за наказом "згори" було змінено керівництво, деякі ресурси звинуватили в порушенні законодавства й відлучили від мережі на території країни".
"Репресії торкнулися також неурядових організацій та аналітичних центрів, що поклало край достовірній соціології. Тож буквально лічені медіа, які бодай символічно можна вважати опозиційними, було рішуче відсунуто на маргінес, а їхній вплив зведено до нуля, поведінка решти регулюється політикою бича (суворий моніторинг контенту) й калача (упродовж усіх останніх років збільшувалося державне фінансування ЗМІ – торік на це з бюджету було виділено понад $2,5 млрд)", – зауважує Макаров.
"Не слід забувати, що Кремль опікується пропагандою комплексно: від державної підтримки патріотичного кіно й організації проурядових квазігромадських рухів аж до розробки цілісних концепцій національної ідеології, причому до цього процесу останнім часом залучено «інтелектуалів», які донедавна вважалися надто правими й одіозними (Сєрґєй Курґінян, Алєксандр Дуґін). Весь механізм побудовано так віртуозно, що процес задурення власного населення значною мірою фінансується за рахунок ринкових чи майже ринкових механізмів, адже річний обсяг реклами в РФ становить майже $10 млрд…", – наголошує він.
Повний матеріал "Росія: стрімголов від свободи" Юрія Макарова читайте у №20 "Українського тижня".