"Прямий наслідок – відсутність ринку ЗМІ (практично всі медіа, включно з телебаченням, збиткові), відсутність ринку поп-музики, відсутність ринку книжки. Якщо додати до цього – точніше, відняти від цього – образотворче мистецтво, театр, академічну музику, інші творчі практики, які ледь жевріють завдяки чи то інерції, чи то ентузіазму окремих культурних героїв, можна урочисто констатувати, що в сенсі гуманітарному українці як нація давно перейшли на самозабезпечення. Офіційним виправданням цього є бідність держави, фактичним поясненням – абсолютна її байдужість, відсутність найменшого усвідомлення зв’язку між її успішністю й інформаційним забезпеченням цього", – зауважує Макаров.
"Серед шляхів виправлення гуманітарної біди (назвімо речі своїми іменами) – передусім, усвідомлення проблеми, надто дорого країні обійшлося нехтування нею. Культура як фактор безпеки має перебувати на перших рядках стратегічних планів, бюджетів і списків кадрових призначень, а не останніх, як було заведено досі", – пише Макаров.
Детальніше читайте у матеріалі "Фортеця зі скляними стінами" в черговому номері журналу "Український тиждень".