Найбільшою невідоповідністю сучасної української медицини є той факт, що кожеш українець пройшов крізь "тортури"вітчизняної системи охорони здоров’я і водночас кожен може з удячністю згадати лікарів, які йому допомогли. Про це у своїй колонці на сторінках «Українського тижня» пише публіцист Юрій Макаров.
"У нас чимало чудових лікарів, вони вбудовані в систему й водночас діють усупереч їй. Одні це усвідомлюють, інші хапаються за звичний порядок речей і це гігантська інерція, здатна поховати будь-які зміни. У нас усе залежить від суб’єктивних засад: усе тримається на таланті окремого лікаря або окремого менеджера. І не обов’язково рівня першої особи: іноді два сусідні відділення в одній лікарні відрізняються одне від одного, як старі «жигулі» від старого «мерседеса» (нових нема ніде, крім приватних клінік, та й те не факт)", – пише Макаров.
Він вказує, що сучасна медицина — високотехнологічна наукомістка галузь, проте навколо мало лікарів які добре володіють англійською, щоб читати спеціальну літературу.
"Простий тест: скільки ваших знайомих медиків, а в кожного з нас є бодай один, володіють англійською в тому обсязі, щоби читати спеціальну літературу? Скільки з них узагалі щось читають? Сучасна медицина — високотехнологічна наукомістка галузь — хтось вірить, що ми відстали не назавжди?", – зазначає автор.
На його погляд, заплановані новації входять у суперечку із вкоріненими звичаями та звичками.
"Хіба звичка не стежити за своїм здоров’ям — не частина національної традиції? А займатися самолікуванням чи ходити до ворожки? А викликати «швидку», щоби тобі поміряли тиск? А не відкладати на чорний день, хоча б у формі страховки?", – вказує публіцист.
Більше читайте в черговому числі "Українського тижня"