Нинішній шок — розплата за те, що ми не відчували як слід і досі не відчуваємо війни. Якби в країні був воєнний стан, тотальна мобілізація, якби з кожного брали військовий податок, ми, напевно, не сприймали б комедійний серіал як настанову до дії. Про це у своїй колонці на сторінках Тижня пише Юрій Макаров.
Він пояснює, що кандидат у президенти України Володимир Зеленський продає, за браком змістовної політики, уявлення кожного окремого громадянина про здоровий глузд у варіанті лайт. Він дозволяє виборцеві бути легковажним — який кайф! Це можливо, бо суворий світ реальностей мало про себе нагадує.
«Хороша новина. Влітку 1945 року, одразу після переможного закінчення Другої світової, Вінстон Черчилль на чолі консерваторів програв парламентські вибори. Жодні заслуги воєнного періоду не було взято до уваги. Британці вирішили, що тепер на часі вирішення економічних проблем, добробут, мирний розвиток. Можливо, ми так само вирішили, що війна позаду? Час насолоджуватися безвізом та іншими принадами зубожіння. Погана новина. Війну не закінчено. Вона по-справжньому й не починалася. Але кожен, хто чесно скаже: «Мені нема чого вам запропонувати, крім крові, важкої роботи, сліз і поту» (з першої промови Черчилля як прем’єр-міністра в Палаті громад парламенту Сполученого Королівства 13 травня 1940 року), ризикує програти життєрадісному кретину, який виступає «за все хороше». Це я, звісно, не про кандидата в президенти персонально, а про його вигаданого героя», — підсумовує Макаров.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»