Масова свідомість — це і є культура, яка живе та живиться окремими проявами: фільмами, книжками, серіалами, картинами, піснями. Про це у своїй авторській колонці на сторінках Тижня пише Юрій Макаров.
«Нема проявів — свідомість переходить на рівень нижче, синкретичний рівень усної народної творчості, страшних казок (міфів), фетишів і карґо-культів. Або — у цьому конкретному випадку — звертається до чужих проявів, яких у нашому культурному просторі не бракує. Зрозуміло, що це буде «Маша і Мєдвєдь», Ґріґорій Лєпс, Стас Міхайлов і співочі труси», — зауважує він.
Макаров пояснює, що спільний культурний простір країни — передумова її виживання.
«Дружньо облаяний Володимир Бородянський, можливо, у чомусь і захопився (хоча з інформаційними гібридами доведеться таки рано чи пізно щось робити), але він мав цілісний план культурного наступу, саме наступу — і де він? Чи вистачить у влади почуття самозбереження та інтуїції бодай зупинити відступ, ми побачимо ось-ось. Наразі ж залишається оцінювати логіку, хід думок «державників». Єдність на хліб не намажеш. А державу? Запитайте Єрмака-молодшого», — додає він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»