Надзвичайно приваблива, на перший погляд, ідея мультикультуралізму небезпечна насамперед тим, що сприяє ерозії нації та громадянського суспільства, розколюючи їх на культурні, релігійні, мовні громади й жодним чином не підштовхуючи до інтеграції. Про це у своїй колонці на сторінках Тижня пише Юрій Макаров.
«Такий штучний поділ — ніякий не постмодерн, а звичайнісінький домодерн середньовічного зразка. Глобалізована (кажучи точніше, континенталізована) влада спілкується з територіальними та культурними громадами через очільника національної держави, підтримуючи їх і сприяючи їхній ізоляції ззовні й терору колективної думки всередині. Усі, хто бачить таку небезпеку, оголошуються захисниками буржуазного ладу, колоніалізму, нацизму, сексизму й бозна-якого ще -ізму. Враховуючи новітні європейські тенденції вибухового збільшення кількості мігрантів, позбавлених навичок соціальної взаємодії у великих спільнотах, це призводить до зростання саме примітивних, архаїчних форм узгодження інтересів і прагнень. Такі форми давно відомі й вивчені: плем’я, каста, громада (у вузькому значенні), квартальна банда. Єдиний можливий їхній продукт — це що? Правильно, гопота! Ну а маніпулювання примітивними мікроспільнотами та використання їх у своїх цілях — питання грошей і не більше. Здогадайтеся, кому це під силу й кому це вигідно?», — пише він.
За словами Макарова, неомарксисти, які втратили підстави ділити людство на буржуа та пролетарів через фактичне зникнення останніх, знайшли собі новий об’єкт для захисту, про який їх ніхто не просив. Вони тепер нібито виборюють права нащадків колоніальних рабів, а насправді консервують їхню відсталість, економічну та соціальну безпорадність. На щастя, не вся Європа думає й відчуває саме так. Дехто вдягає червоні шапки.
«Для нашої країни ця суперечка має не таку вже академічну цікавість. Я лише пропоную накласти описану сітку координат на українські реалії, додавши власні залишки архаїки в економіці та соціальних відносинах… Ото ж бо!», — наголосив він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»